Вікіпедія

Відносини Швейцарії та Уругваю

білатеральні відносини

Швейцарсько-уругвайські відносини — зовнішні відносини між Уругваєм і Швейцарією. Обидві країни мають довгу історію взаємних економічних відносин, і вони встановили дипломатичні відносини в 1828 році.[1][2] Уругвай став популярним місцем для швейцарських мігрантів, починаючи з 1860-х років.[3] У 20-му столітті Уругвай дивився на Швейцарію як на модель уряду, історичні та культурні зв’язки сягають принаймні 19-го століття.[4] У 2008 році в Уругваї проживало 956 осіб зі швейцарськими паспортами[5]. Уругвай був описаний як «Швейцарія Америки» в статті New York Times 1951 року за його популярність як притулок для капіталу, який тікав з Європи в той час, і прийняття банківського законодавства, натхненного Швейцарією. [6] Томас Дж. Найт також писав, що «Уругвай протягом більшої частини своєї історії був «Швейцарією» Південної Америки». [7]

Історія ред.

У 1860 році Базельський банк Siegrist und Fender придбав сільськогосподарські землі в Уругваї. Незабаром перші громадяни Швейцарії переїхали до Уругваю з метою обробляти землю як фермери, де близько 1862 року вони заснували колонію Нуева Гельвесія.[1][2][3][8] У 1931 році Уругвай закликав до парламентської системи за швейцарським зразком.[9]

Під час обох світових воєн Швейцарія виступала посередником між Уругваєм і Німеччиною. Ближче до кінця Першої світової війни, у 1918 році, після інциденту, коли німецький підводний човен захопив делегацію, надіслану Уругваєм до Франції, «Уругвай змусив Німеччину через Швейцарію запитати, чи розуміє Німеччина стан війни між двома країнами. [10] Знову ж таки, під час Другої світової війни Швейцарія, як держава-захисник, представляла Уругвай у Німеччині, Італії, Угорщині та Франції.[11]

Швейцарська торгова палата існує в Уругваї з 1944 року.[2] Після Корейської війни Уругвай прийняв банківські закони за швейцарським зразком і став «Швейцарією Америки».[6][12]

Швейцарський експорт до Уругваю в 2008 році склав 127,6 мільйонів швейцарських франків, а імпорт зі Швейцарії в 2008 році становив 66 мільйонів швейцарських франків [5].

Посольства та консульства ред.

Уругвай має посольство в Берні, генеральне консульство в Женеві і почесне консульство в Базелі. З 1947 року Швейцарія має дипломатичне представництво в Монтевідео.

Швейцарські представництва в Монтевідео:

  • 1859 віце-консульство[2]
  • 1864 консульство
  • 1921 генеральне консульство
  • 1947 легація[2]
  • 1963 посольство

Населення ред.

Громадяни Уругваю, які проживають у Швейцарії. Це не включає подвійне громадянство.[13]

Year Population
1995 688
2000 563
2005 491
2007 478

Двосторонні договори ред.

  • Договір про видачу від 27 лютого 1923 р. [14]
  • Торгова угода від 4 березня 1938 року[1][15]
  • Угода про повітряні перевезення від 16 вересня 1960 року[16]
  • Угода про заохочення та захист інвестицій від 7 жовтня 1988 року, набула чинності 22 квітня 1991 року[1][17][18]

Джерела ред.

  1. ↑ а б в г "Uruguay and Switzerland — cultural and economic Benefits from new Market opportunities". web.archive.org. 2 жовтня 2011. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 1 грудня 2022.
  2. ↑ а б в г д Error. www.eda.admin.ch (англ.). Процитовано 1 грудня 2022.
  3. ↑ а б The New York Times. Wikipedia (англ.). 1 грудня 2022. Процитовано 1 грудня 2022.
  4. ↑ Lijphart, Arend (1 січня 1977). Democracy in Plural Societies: A Comparative Exploration (англ.). Yale University Press. ISBN 978-0-300-02494-4.
  5. ↑ а б Wartungsarbeiten - EDA.Krisenseite. www.eda.admin.ch (англ.). Процитовано 1 грудня 2022.
  6. ↑ а б TIMES, Special to THE NEW YORK (3 січня 1951). URUGUAY A HAVEN FOR REFUGEE SUMS; Gold Flows to 'Switzerland of Americas' Since Korean War --Foreign Trade Booms. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 1 грудня 2022.
  7. ↑ Poppino, Rollie E. (1 лютого 1981). Review: Latin America Comes of Age, by Thomas J. Knight. Pacific Historical Review. Т. 50, № 1. с. 127—128. doi:10.2307/3639365. ISSN 0030-8684. Процитовано 1 грудня 2022.
  8. ↑ https://web.archive.org/web/20200605102046/http://www.swissinfo.ch/spa/----a-la-que-pusieron-por-nombre-nueva-helvecia/4815372. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 1 грудня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  9. ↑ TIMES, Special Cable to THE NEW YORK (21 вересня 1931). TERRA URGES SHIFT IN URUGUAY'S RULE; President Calls for Commission Government Like Switzerland's to Overcome Defects. READY TO RESIGN OFFICE He Tells Tacuarembo Gathering That Power Is So Diluted "It Can Be Said No One Governs. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 1 грудня 2022.
  10. ↑ Robertson, James Alexander (1918). The Hispanic American Historical Review (англ.). Board of Editors of the Hispanic American Review.
  11. ↑ 2. Die politisch-wirtschaftliche Lage der Schweiz im Zweiten Weltkrieg und Rechtsgrundlagen für die Internierung der 2. Polnischen Infanterieschützen-Division sowie deren Etappen. Zwischen Krieg und Hoffnung. Peter Lang.
  12. ↑ Journal, Jonathan FriedlandStaff Reporter of The Wall Street. Like Switzerland, Uruguay Offers Bank Secrecy, Low Taxes. WSJ (амер.). Процитовано 1 грудня 2022.
  13. ↑ Ziemske, Burkhardt (1995). Die deutsche Staatsangehörigkeit nach dem Grundgesetz. Duncker & Humblot. ISBN 978-3-428-48409-6.
  14. ↑ Fedlex. www.fedlex.admin.ch. Процитовано 1 грудня 2022.
  15. ↑ Fedlex. www.fedlex.admin.ch. Процитовано 1 грудня 2022.
  16. ↑ Error. www.eda.admin.ch (фр.). Процитовано 1 грудня 2022.
  17. ↑ United Nations - Office of Legal Affairs (PDF). untreaty.un.org. Процитовано 1 грудня 2022.
  18. ↑ Fedlex. www.fedlex.admin.ch. Процитовано 1 грудня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Відносини_Швейцарії_та_Уругваю&oldid=37879368