Вівчарик сірогорлий
вид птахів
| Вівчарик сірогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Сірогорлий вівчарик (Бутан)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phylloscopus maculipennis Blyth, 1867 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вівча́рик сірогорлий[2] (Phylloscopus maculipennis) — вид горобцеподібних птахів родини вівчарикових (Phylloscopidae). Мешкає в Гімалаях і горах Південно-Східної Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 9 см. Голова, горло і груди сірі, решта тіла жовтувато-зелена або жовтувата, живіт білуватий. Над очима білі брови.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
Поширення і екологія ред.
Сірогорлі вівчарики мешкають у Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Китаї, М'янмі, Таїланді, Лаосі і В'єтнамі. Вони живуть у хвойних і дубових гірських лісах, а також у вологих тропічних гірських лісах. Зустрічаються на висоті від 1800 до 3500 м над рівнем моря. Взимку мігрують в долини. Живляться дрібними комахами та личинками. Сезон розмноження триває з березня по липень.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Phylloscopus maculipennis. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bushtits, leaf warblers, reed warblers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 06 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |