І́гор Емі́льович Вє́рник (нар. 11 жовтня 1963, Москва) — радянський і російський актор театру та кіно, продюсер, радіо- та телеведучий, музикант, заслужений артист Росії (1999)[1], народний артист Росії (2016)[2].

Ігор Вєрник
рос. Игорь Эмильевич Верник
Зображення
Зображення
Ім'я при народженніІгор Емільович Вєрник
Дата народження11 жовтня 1963(1963-10-11) (60 років)
Місце народженняМосква,  РРФСР, СРСР СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРРосія Росія
Alma materШкола-студія МХАТ (1984)
Професіяактор, телеведучий, радіоведучий, продюсер
Кар'єра1984—нині
Нагороди
Народний артист Росії
Народний артист Росії
Заслужений артист Росії
IMDbID 0894613
vernik.ru
CMNS: Вєрник Ігор Емільович у Вікісховищі

Біографія

ред.

Ігор Вєрник народився 11 жовтня 1963 року в сім'ї режисера Всесоюзного радіо, народного артиста Росії Еміля Григоровича Вєрника (нар. 4 вересня 1924)[3] та педагога музичної школи Ганни Павлівни Вєрник.

1984 року закінчив школу-студію МХАТ (курс І. Тарханова). З 1986 року — артист МХТ ім. Чехова. Відомість до Ігоря Вєрника прийшла на початку 1990-х років і багато в чому завдяки його чарівній усмішці — візитній картці актора.

Часто запрошується до журі Вищої ліги КВК; сім разів був членом журі фестивалю КВК «Голосящій КіВіН» (2000, 2001, 2003, 2005, 2006, 2008, 2010).

Брав участь у телепроєкті Першого каналу «Льодовиковий період» у парі з Албеною Денковою.

Був одружений із Марією Вєрник із 2000 до 2009 року, син Григорій Вєрник (нар. 1999).[4][5]

Старший єдиноматерній брат Ростислав Дубинський (старший на 9 років)[6] — актор, він закінчив школу-студію МХАТ.[7]

Брат-близнюк Вадим Вєрник (нар. 11 жовтня 1963) — телеведучий.

Політична діяльність

ред.

Громадська діяльність

ред.

Є засновником Благодійного фонду підтримки діячів мистецтва «АРТИСТ», заснованого в 2008 році.

Визнання й нагороди

ред.

Творчість

ред.

Ролі в театрі

ред.
  • «Тартюф» — Даміс
  • «Портрет» — Психіатр
  • «Варвари» — Дробязґін
  • «Іванов» — Боркін
  • «Яма» Купріна — Лихонін
  • «Кабала святош»
  • «Новий американець»
  • «Ретро»
  • «Татуйована троянда» Тенессі Вільямса
  • «Ундіна»
  • «Король Лір»
  • «Жінка з моря» — Люнґстран
  • «Процес»
  • «Примадони» — Дункан
  • «Піквікський клуб» — Додсон
  • «Свідок обвинувачення» — Леонард Воул
  • «Номер 13D» — Річард Віллі
  • «Майстер і Маргарита» — конферансьє Вар'єте Жорж Бенгальський

Вибрана фільмографія

ред.

Кіно

ред.
Рік Фільм Оригінальна назва Роль
1994 Майстер і Маргарита рос. Мастер и Маргарита Юда Іскаріот
2006 ЖАRА рос. Жара працівник кіностудії
2006 Ліфт рос. Лифт Григорій
2007 Чоловіча інтуїція рос. Мужская интуиция Кирило
2007 12 рос. 12 свідок
2010 Все в порядку, мама рос. Всё в порядке, мама Олег
2012 Той ще Карлосон! рос. Тот ещё Карлосон! тато Малюка
2012 Мами рос. Мамы
2014 Чемпіони рос. Чемпионы спортивний чиновник

Серіали

ред.
Рік початку участі Серіал Оригінальна назва Роль Кількість серій
2008 Татусеві доньки рос. Папины дочки камео 1 серія
2012 Далекобійники 3 рос. Дальнобойщики 3 Іван Олексійович Шубін, колишній шеф Івана (3 серія)
2014 Кухня рос. Кухня Герман Михайлович Ланд, новий шеф-кухар «Claude Mone» 17 серій
2016 Фізрук рос. Физрук ведучий фіналу конкурсу «Вчитель року»
2019 Жуки рос. Жуки Володимир Марченко, інвестор 16
2021 Жуки-2 рос. Жуки Володимир Марченко, інвестор 16

Озвучування мультфільмів

ред.
  • 1992—1994 — Капітан Пронін — Капітан Пронін
  • 1992 — Туман із Лондону — Туман із Лондону

Радіо

ред.
  • 1998—1999 — монорадіоспектакль «Капітанська дочка», постановник, озвучування
  • 2006 — нині — «Театральне середовище братів Верників» (радіостанція «Культура»), ведучий

Примітки

ред.
  1. Нагороджено Указом Президента Росії № 502 від 18 квітня 1999 року [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Указ Президента Російської Федерації від 31 березня 2016 року № 142 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації» [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Еміль Вєрник на Кіно-Театр.РУ [Архівовано 11 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Вєрник примирився з колишньою дружиною за місяць до родів [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Біографія Ігоря Вєрника на ГлобалМСК.ру [Архівовано 12 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Компромат зберігаю в брата [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Вадим Вєрник — Колумб російського телеекрану [Архівовано 15 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. Постанова ЦВК Росії № 98/784-6, 9 лютого 2012 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. Ігор Вєрник підтримав Рамзана Кадирова | Інформаційне агентство «Грозний-Інформ» [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. У Грозному нагородили переможців VIII Міжнародного конкурсу журналістів «Золоте перо». Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 23 квітня 2013. (рос.)

Посилання

ред.