Вєрник Ігор Емільович
І́гор Емі́льович Вє́рник (нар. 11 жовтня 1963, Москва) — радянський і російський актор театру та кіно, продюсер, радіо- та телеведучий, музикант, заслужений артист Росії (1999)[1], народний артист Росії (2016)[2].
| Ігор Вєрник | |
|---|---|
| рос. Игорь Эмильевич Верник | |
 | |
| Ім'я при народженні | Ігор Емільович Вєрник |
| Дата народження | 11 жовтня 1963 (60 років) |
| Місце народження |
Москва, .svg){kind=small} РРФСР,  СРСР |
| Громадянство |
СРСР →  Росія |
| Alma mater | Школа-студія МХАТ (1984) |
| Професія | актор, телеведучий, радіоведучий, продюсер |
| Кар'єра | 1984—нині |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 0894613 |
| vernik.ru | |
 Вєрник Ігор Емільович у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Ігор Вєрник народився 11 жовтня 1963 року в сім'ї режисера Всесоюзного радіо, народного артиста Росії Еміля Григоровича Вєрника (нар. 4 вересня 1924)[3] та педагога музичної школи Ганни Павлівни Вєрник.
1984 року закінчив школу-студію МХАТ (курс І. Тарханова). З 1986 року — артист МХТ ім. Чехова. Відомість до Ігоря Вєрника прийшла на початку 1990-х років і багато в чому завдяки його чарівній усмішці — візитній картці актора.
Часто запрошується до журі Вищої ліги КВК; сім разів був членом журі фестивалю КВК «Голосящій КіВіН» (2000, 2001, 2003, 2005, 2006, 2008, 2010).
Брав участь у телепроєкті Першого каналу «Льодовиковий період» у парі з Албеною Денковою.
Був одружений із Марією Вєрник із 2000 до 2009 року, син Григорій Вєрник (нар. 1999).[4][5]
Старший єдиноматерній брат Ростислав Дубинський (старший на 9 років)[6] — актор, він закінчив школу-студію МХАТ.[7]
Брат-близнюк Вадим Вєрник (нар. 11 жовтня 1963) — телеведучий.
Політична діяльність ред.
- 9 лютого 2012 року був зареєстрований як довірена особа кандидата у президенти Росії Михайла Прохорова[8].
- У січні 2016 року взяв участь у флешмобі на підтримку Рамзана Кадирова[9]
Громадська діяльність ред.
Є засновником Благодійного фонду підтримки діячів мистецтва «АРТИСТ», заснованого в 2008 році.
Визнання й нагороди ред.
- Народний артист Росії (2016)
- Заслужений артист Росії (1999)
- Заслужений артист Чеченської республіки (2013)[10]
Творчість ред.
Ролі в театрі ред.
- «Тартюф» — Даміс
- «Портрет» — Психіатр
- «Варвари» — Дробязґін
- «Іванов» — Боркін
- «Яма» Купріна — Лихонін
- «Кабала святош»
- «Новий американець»
- «Ретро»
- «Татуйована троянда» Тенессі Вільямса
- «Ундіна»
- «Король Лір»
- «Жінка з моря» — Люнґстран
- «Процес»
- «Примадони» — Дункан
- «Піквікський клуб» — Додсон
- «Свідок обвинувачення» — Леонард Воул
- «Номер 13D» — Річард Віллі
- «Майстер і Маргарита» — конферансьє Вар'єте Жорж Бенгальський
Вибрана фільмографія ред.
Кіно ред.
| Рік | Фільм | Оригінальна назва | Роль |
|---|---|---|---|
| 1994 | Майстер і Маргарита | рос. Мастер и Маргарита | Юда Іскаріот |
| 2006 | ЖАRА | рос. Жара | працівник кіностудії |
| 2006 | Ліфт | рос. Лифт | Григорій |
| 2007 | Чоловіча інтуїція | рос. Мужская интуиция | Кирило |
| 2007 | 12 | рос. 12 | свідок |
| 2010 | Все в порядку, мама | рос. Всё в порядке, мама | Олег |
| 2012 | Той ще Карлосон! | рос. Тот ещё Карлосон! | тато Малюка |
| 2012 | Мами | рос. Мамы | |
| 2014 | Чемпіони | рос. Чемпионы | спортивний чиновник |
Серіали ред.
| Рік початку участі | Серіал | Оригінальна назва | Роль | Кількість серій |
|---|---|---|---|---|
| 2008 | Татусеві доньки | рос. Папины дочки | камео | 1 серія |
| 2012 | Далекобійники 3 | рос. Дальнобойщики 3 | Іван Олексійович Шубін, колишній шеф Івана (3 серія) | |
| 2014 | Кухня | рос. Кухня | Герман Михайлович Ланд, новий шеф-кухар «Claude Mone» | 17 серій |
| 2016 | Фізрук | рос. Физрук | ведучий фіналу конкурсу «Вчитель року» | |
| 2019 | Жуки | рос. Жуки | Володимир Марченко, інвестор | 16 |
| 2021 | Жуки-2 | рос. Жуки | Володимир Марченко, інвестор | 16 |
Озвучування мультфільмів ред.
- 1992—1994 — Капітан Пронін — Капітан Пронін
- 1992 — Туман із Лондону — Туман із Лондону
Радіо ред.
- 1998—1999 — монорадіоспектакль «Капітанська дочка», постановник, озвучування
- 2006 — нині — «Театральне середовище братів Верників» (радіостанція «Культура»), ведучий
Примітки ред.
- ↑ Нагороджено Указом Президента Росії № 502 від 18 квітня 1999 року [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 31 березня 2016 року № 142 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації» [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Еміль Вєрник на Кіно-Театр.РУ [Архівовано 11 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Вєрник примирився з колишньою дружиною за місяць до родів [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Біографія Ігоря Вєрника на ГлобалМСК.ру [Архівовано 12 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Компромат зберігаю в брата [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Вадим Вєрник — Колумб російського телеекрану [Архівовано 15 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Постанова ЦВК Росії № 98/784-6, 9 лютого 2012 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Ігор Вєрник підтримав Рамзана Кадирова | Інформаційне агентство «Грозний-Інформ» [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ У Грозному нагородили переможців VIII Міжнародного конкурсу журналістів «Золоте перо». Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 23 квітня 2013. (рос.)
Посилання ред.
- Ігор Вєрник на сайті IMDb (англ.)
- Офіційний сайт Ігоря Вєрника [Архівовано 27 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ігор Вєрник у програмі «Зустрічі на Моховій» («Петербург — П'ятий канал», 31 січня 2009 року) (рос.)
- Інтерв'ю Ігоря Вєрника журналу Sex and the City (рос.)
- Ігор Вєрник у КІНО-ТЕАТРі [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інтерв'ю Ігоря Вєрника mignews.com [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)