Вікіпедія

Вулиці Батурина

Вулична мережа Батурина складається з 27 вулиць і 16 провулків. Походження назв вулиць в основному відантропонімне (утворене від прізвищ).

Лише одна вулиця зберегла свою назву з початку ХІХ століття — вулиця Шовковиця.

  • Бутка
  • Гетьманська з провулком
  • Грушевського
  • Заводська з провулком
  • Згурського
  • Кадуна
  • Кодакова
  • Кооперативна
  • Корнієнка з 1-м та 2-м провулками
  • Мазепи
  • Д. Многогрішного з провулком
  • Молодіжна
  • Набережна з 1-м, 2-м та 3-м провулками
  • Незалежності України
  • Партизанська з 1-м та 2-м провулками
  • Південна
  • Прокоповича
  • Пушкіна
  • К. Розумовського
  • Садова
  • Самойловича з провулком
  • 70-ї дивізії з 1-м та 2-м провулками
  • Соколова
  • Л. Українки
  • Тараса Шевченка
  • Шкляра з провулком
  • Шевченка з провулком
  • Шовковиця
  • В. Ющенка з 1-м та 2-м провулками[1].

Б ред.

  • Вулиця Бутка

Названа на честь уродженця Батурина, повного кавалера Ордену Слави Володимира Георгійовича Бутка (25.08.1925 — 31.12.1970). Вулиця прорізана і забудована після Другої світової війни.

Г ред.

  • Вулиця Гетьманська

У ХІХ столітті на південний схід від перехрестя з сучасною вулицею Ющенка трасою цієї вулиці пролягала дорога на Конотоп. Парна сторона південно-східної ділянки вулиці забудовувана у ХХ столітті, непарна сторона та південна ділянка — після Другої світової війни.

Частина вулиці, що пролягає від перехрестя з вулицею Ющенка на північний захід (до яру) була забудована у ХІХ столітті. Міський цвинтар в цей час вже існував на своєму сучасному місці.

Назва вулиці у радянські часи — Леніна.

  • Провулок Гетьманський

Був початком так званого «Борзнянського шляху» — частини поштового Києво-Московського тракту з Батурина до Борзни. Житлова забудова на провулку існувала у ХІХ столітті.

  • Вулиця Грушевського

Названа на честь голови Центральної Ради УНР Михайла Грушевського.

На зламі XVIII-ХІХ століть мала назву Садова — від великого саду гетьмана Кирила Розумовського, який знаходився на території, яку зараз займає стадіон Батуринської загальноосвітньої школи.

Назва вулиці у радянські часи - Колгоспна.

З ред.

  • Вулиця Заводська

У ХХ столітті на цій вулиці знаходився Батуринський пенькозавод та подвір'я колгоспу "імені Т.Шевченка".

К ред.

  • Вулиця Кадуна

Названа в честь Миколи Васильовича Кадуна (1919-1944) — уродженця Батурина, Героя Радянського Союзу. Вулиця прорізана і забудована після Другої світової війни.

  • Вулиця Кодакова

Названа на честь місцевого краєзнавця, натураліста та фітотерапевта Олександра Костянтиновича Кодакова.

Пролягає територією батуринської приміської слободи (у XVII-XVIII ст.) Гончарівки.

У XIX ст. ця місцевість називалася Мохновкою. За радянських часів назва вулиці - Кірова.

  • Вулиця Кооперативна

Частина вулиці (№ 1-№ 16) пролягає уздовж еспланади Батуринської фортеці. У XVIII ст. на цій вулиці знаходилася канцелярія Батуринської сотні з в'язницею, а також торговий майдан.

Частина вулиці (№ 18 — № 34) є відгалуженням Київської вулиці у північному напрямку, яка завершувалася спуском з тераси на поділ (Покровська гора).

  • Вулиця Корнієнка з провулками

Названі на честь Прокопа Пилиповича Корнієнка (1905–1943) — уродженця Батурина, підполковника, командира 1190-го полку 357-ї стрілецької дивізії 3-ї армії Калінінського фронту.

Пролягають територією батуринського подолу.

М ред.

  • Вулиця Мазепи

Названа на честь українського гетьмана Івана Мазепи. Забудована у останньому десятилітті ХХ століття.

  • Вулиця Многогрішного

Названа на честь українського гетьмана Дем'яна Многогрішного. Найбільш розгалуджена вулиця сучасного Батурина.

Частина вулиці — від її перетину з вул. Гетьманською — проходить історичною Тепловкою (місцевістю, де у 1760-х рр. були володіння Григорія Теплова, які купив Кирило Розумовський і збудував на них палацово-парковий ансамбль).

  • Вулиця Молодіжна

З'явилася після Другої світової війни.Назва у радянські часи — Мовтяна.

Н ред.

  • Вулиця Набережна

Пролягає територією батуринського подолу. Назва вулиці у XVIII-ХІХ ст. - Берегова.

  • Вулиця Незалежності України

Назва вулиці у XVIII ст. - Мелешкова (від празвища Мелешко). Назва вулиці у Радянські часи - Жовтнева.

П ред.

  • Партизанська вулиця

Траса сучасної вулиці співпадає з головною композиційною віссю території Батуринської фортеці. Проходить паралельно краю тераси Сейму. У XVII столітті пролягала від брами Батуринського замку (Цитаделі) до Новомлинської брами міських укріплень.

  • Вулиця Південна

Забудована після Другої світової війни.

  • Вулиця Прокоповича

Названа в честь видатного бджоляра Петра Прокоповича. Знаходиться на території батуринської приміської слободи (у XVII—XVIII століттях) Гончарівки. Ділянка вулиці на схід від перетину з вул. Многогрішного забудована після Другої світової війни.

  • Вулиця Пушкіна

Пролягає територією батуринського подолу.

Р ред.

  • Вулиця Розумовського

Названа на честь гетьмана Кирила Розумовського. З'явилася після Другої світової війни.

С ред.

  • Вулиця Самойловича

Названа на честь гетьмана Івана Самойловича. Пролягає трасою еспланади Батуринської фортеці. У радянський час — вул. Радянська.

  • Вулиця Соколова

Названа на честь уродженця Батурина, Героя Радянського Союзу Валентина Євгенійовича Соколова. За радянських часів була Пролетарською.

  • Вулиця Садова

Пролягає з Горбанівки (у XVII-XVIII століттях — приміська слобода) на Оболоння. Історична назва місцевості, в якій знаходиться основна частина цієї вулиці — Охматівка (від імені козака на прізвище Охмат, який мав тут володіння).

  • Вулиця 70-ї дивізії з провулками

Названа на честь військового формування, що звільняло Батурин від нацистів в часи Другої світової війни.Пролягає територією батуринського подолу. У радянські часи вулиця мала назву Червоноармійська.

Ш ред.

  • Вулиця Шевченка

Названа на честь українського поета Тараса Шевченка. Пролягає історичним районом Батурина під назвою Побожовка (від прізвища Побожий).

Існувала з XVII ст. На ній мешкали представники козацької старшини. У другій половині XVIII ст. були окремі володіння гетьмана Кирила Розумовського.[2]

У 1789 р. на цій вулиці було споруджено церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Біля церкви існував цвинтар. У церковному дворі на початку XX ст. було збудовано парафіяльну школу. Церква знищена більшовистською владою у 1936 р. На її місці зараз знаходиться артезіанська свердловина місцевого водоканалу. Будівля школи збереглася.

  • Вулиця Шкляра із провулком

Названа на честь місцевого краєзнавця Миколи Шкляра. У радянські часи була вулицею Чапаєва.

Пролягає територією батуринської приміської слободи (у XVII-XVIII ст.) Горбанівки.

  • Вулиця Шовковиця

Назва вулиці пішла від місцевих гідронімів — озера Шовковиці та невеликої однойменної річки, що витікала з нього і впадала у Сейм. Ці гідроніми згадуються у документі 1666 р., чим і спростовується легенда про існування в цій місцевості шовковичного саду, закладеного Кирилом Розумовським, який нібито започаткував у Батурині шовківництво.

Гетьман Розумовський насадив навколо озера Шовковиці гай (але не шовковичний сад!), влаштував на річці Шовковиці цегляний водяний млин, а біля нього — винокурню. Поблизу цих підприємств мешкали їхні працівники — так виник невеликий хутір, який на картах середини XIX ст. називається Шовковицею.

Навколо озера Шовковиця з другої половини XIX століття знаходилися постійні місця дислокації літніх військових таборів.[3]

Ю ред.

  • Вулиця В. Ющенка

Ця вулиця була однією з головних композиційних осей Батуринської фортеці та платового передмістя у XVII—XVIII ст. і зберегла своє планувальне значення на сучасній карті міста. За радянських часів носила назву імені Петровського, у 1990-х - Центральна. У вересні 2008 року перейменована на честь 3-го президента України Віктора Ющенка.

В часи Івана Мазепи вона пролягала від храму в середмісті до південно-західного муру Батуринської фортеці, проходила через Київську браму і продовжувалася на передмісті. Завершенням вулиці на початку 18 століття була місцевість «Поблизу хреста» — біля придорожного хреста на шляху до Борзни, який знаходився в районі перехрестя сучасних вулиць ім. В. Ющенка та Гетьманської.

В документах часів Розумовського зустрічаємо назву цієї вулиці — Київська (Велика Київська, Київська мостова). На цій вулиці, по обидва її боки, знаходився двір гетьмана Кирила Розумовського, а також Батуринська ратуша, пошта. Через це іноді її ще звали великою поштовою вулицею.

З середини XVIII століття ділянка вулиці, що пролягала територією колишньої фортеці, стала торговельним центром Батурина. Тут стояли торгові лавки і шинки, збиралися базари, торги.[4]

Ширина Київської вулиці становила 12 сажнів (майже 26 метрів), тоді як прилеглих до неї вулиць — 6 сажнів.

Примітки ред.

  1. ↑ Рішення Батуринської селищної ради про затвердження реєстру назв вулиць та провулків Батурина, 15 червня 2007 р. // Батурин: сторінки історії. вид. 2-ге. Чернігів, 2012. — С. 688—689.
  2. ↑ Саєнко Н. Топоніміка Батурина 17-18 ст.[1] [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Блажко Ю. До історії існування літніх військових у Батурині у 18-20 столітті [2] [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Саєнко Н. Київська вулиця Батурина у XVIII ст. [3] [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.]

Джерела ред.

  • Батурин. Туристичний план-схема. ВМО «Ортелій»,2009.
  • Рішення Батуринської селищної ради про затвердження реєстру назв вулиць та провулків Батурина // Батурин: сторінки історії. вид. 2-ге. Чернігів, 2012. — С. 688—689.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиці_Батурина&oldid=38167459