Вікіпедія

Вулиця Ткалчичева

історична вулиця в центрі Загреба

Ткалчичева вулиця (хорв. Tkalčićeva ulica, офіційно: вулиця Івана Ткалчича, хорв. Ulica Ivana Tkalčića) — пішохідна вулиця у столиці Хорватії Загребі, в його історичному центрі.[3] Відома в народі як «Ткалча» (хорв. Tkalča).[1] Простягаючись на північ від вулиці Під муром (хорв. Ulica Pod zidom), що біля центральної міської площі бана Єлачича, до вулиці Мала (хорв. Mala ulica), вона пролягає між Верхнім містом на заході та Каптолом на сході. Адміністративно належить до міського району Горній град — Медвещак. Раніше утворювала громаду «Август Цесарець», розпущену 1994 року. За даними перепису Хорватії 2001 року, на вулиці проживає 1591 мешканець.[4]

Ткалчичева вулиця
Хорватія Хорватія
хорв. Tkalčićeva ulica
Вигляд вулиці
Вигляд вулиці
Населений пункт Загреб
Район Горній град — Медвещак
Історичні відомості
Назва на честь Івана Ткалчича
Колишні назви Потік (до 1913)[1]
Дата початку забудови 1898[2]
Загальні відомості
Протяжність ~550 м
Координати Координати: 45°49′02″ пн. ш. 15°58′38″ сх. д. / 45.81722° пн. ш. 15.97722° сх. д. / 45.81722; 15.97722
Поштові індекси 10 000
Транспорт
Рух пішохідний
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap ↑2639024 ·R (Верхнє місто - Медвешчак)
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Ткалчичева у Вікісховищі
Нічне життя вулиці

Головна розважальна вулиця міста з пожвавленим нічним життям. Відома і своєю мальовничою архітектурою. Маючи широкий вибір ресторанів, кав'ярень, пабів і бутиків, є однією з туристичних принад міста.

Історія ред.

Століттями до появи сьогоднішньої вулиці по її маршруту протікав струмок Медвещак.[5] Ручай, який у ті часи звався також Цріквенік (хорв. Crikvenik) або Цірквенік (хорв. Cirkvenik), був із перших днів міста осереддям загребської промисловості, породивши численні водяні млини, які зумовили розвиток міської промисловості, що в свою чергу привело до будівництва першої загребської сукновальні, миловарні, папірні та гуральні, а пізніше і шкіряного виробництва.[5] Водяні млини часто були предметом чвар між двома спорідненими містами Каптолом і Градецем.[6] Мирний договір 1392 року заборонив будівництво нових водяних млинів уздовж спільної ділянки міських меж — між сьогоднішнім південним кінцем вулиці Медведградської та площею бана Єлачича, залишаючи тільки два млини у межах міста. Обидва млини належали цистерціанському монастирю.[6] Однак вони обидва були знесені під час засипання струмка 1898 року.[7]

 
Вуличний піаніст на Ткалчичевій вулиці.

Хоча обабіч струмка проживали люди і раніше, 1898 року внаслідок засипання виникла повноцінна вулиця, яку влучно назвали вулицею Потік (хорв. Ulica Potok).[8] Більшість будинків датовані XVIII або XIX сторіччям, а сама вулиця була покрита гравієм з річки Сави, видобутим у Трнє.[5] Приблизно в середині ХХ століття її осучаснили та заасфальтували. Пов'язана зі струмком промисловість швидко перевтілилася у дрібні підприємства та крамнички.[5]

За деякими писемними джерелами, перевтілення в долині струмка Медвещак затіяв 1900 року архітектор Мілан Ленуччі. У 1908 році деякі з його задумів щодо вулиці Потік відобразив у своїх начерках Верхнього міста, Каптола та інших міських районів архітектор Віктор Ковачич. 1913 року вулицю Потік перейменували на Ткалчичеву на честь загребського історика XIX сторіччя Івана Ткалчича, який походив із сусідньої вулиці Нова Весь.[8]

Район червоних ліхтарів ред.

На рубежі ХХ століття проституція була легальною. У Загребі її рекламували як туристичну принаду і вона вносила свій вклад в економіку міста. Вулиця Ткалчичева була головним осереддям публічних будинків. На якомусь етапі кожна друга будівля була борделем.[9] Щоб відкрити будинок розпусти, власник мав зареєструватись у ратуші та одержати ліцензію, яка вимагала гарного керування закладом і надання якісних послуг. Жінки, які працювали там, повинні були двічі на тиждень проходити медичний огляд. Борделі не мали права афішувати свою присутність, але їм дозволили встановити знадвору скромний, незвично забарвлений ліхтар.[10]

Найвідомішим і найдорожчим борделем був «У зеленої лампи» (хорв. Kod Zelene Lampe). Вуличні борделі продовжували працювати до Другої світової війни.[10]

Паблік-арт ред.

  • На Ткалчичевій стоїть статуя Марії Юрич Загорки[1] — феміністки та першої в Хорватії жінки-журналістки. Встановлена 1991 року, скульптор — Степан Грачан.[11][12]
  • За статуєю Марії Юрич Загорки на фасаді будинку є ще одна з головних прикмет і символів вулиці — цілком робочий сонячний годинник, датований 1972 роком.[12]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Dragana Nikšić (11 січня 2017). Tkalčićeva Street. Total-croatia-news.com (англійською) . Total Croatia News. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  2. ↑ IOS Press (2013). Y.-J. Cui, F. Emeriault och F. Cuira (ред.). Proceedings of the 5th International Young Geotechnical Engineers' Conference: 5th IYGEC 2013 (engelska) . IOS Press. с. 548. ISBN 9781614992974. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 12 квітня 2018.
  3. ↑ Proceedings of the 5th International Young Geotechnical Engineers' Conference: 5th IYGEC 2013 (англ.). IOS Press. 2013. с. 548. ISBN 9781614992974. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  4. ↑ Stanovnici Grada Zagreba prema dobnim skupinama i spolu (PDF). Бюро статистики Хорватії (хорватською) . 2001. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 24 вересня 2021.
  5. ↑ а б в г Nikšić, Dragana (11 січня 2017). Tkalčićeva Street. www.total-croatia-news.com (en-gb) . Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 27 грудня 2018.
  6. ↑ а б Štefanac, Maja (3 серпня 2017). (FOTO) Znate li kako je Tkalča - duša starog Zagreba dobila ime?. Zagrebački List (хор.). Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 27 грудня 2018.
  7. ↑ Tkalčićeva ulica. Monel.hr (хор.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2008. Процитовано 16 жовтня 2008.
  8. ↑ а б Tkalčićeva Street. Explore Croatia (англ.). Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 27 грудня 2018.
  9. ↑ dizajn, Virtus. TKALČIĆEVA ULICA I KRVAVI MOST. www.najboljeuhrvatskoj.info (hr-HR) . Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 27 грудня 2018.
  10. ↑ а б Prostitution in Croatia: Weird Facts Revealed. Croatia Times. 5 червня 2014. Архів оригіналу за 9 червня 2018. Процитовано 17 лютого 2018.
  11. ↑ Marija Jurić Zagorka. Infozagreb.hr (англійською) . Zagrebs turistråd. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  12. ↑ а б Tkalčićeva nekad i sad (хорватською) . Zagrebancija.com. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.

Література ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вулиця Ткалчичева
  • Szabo, Gjuro (1971). Stari Zagreb (хорватською) . Zagreb: Spektar.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Ткалчичева&oldid=40769152