Відкрити головне меню

Паб (англ. Pub — скор. від Public house, буквально — «публічний дім», у значенні: «місце збору людей») — заклад, у якому продають алкогольні напої для вживання всередині або поза цим приміщенням. Паби є важливим соціо-культурним елементом Великої Британії[1], Ірландії, Австралії[2] та Нової Зеландії. У багатьох місцях, особливо в селах, паб може виступати координаційним центром громади. У своїх працях Семюел Піпс називав паб «серцем Англії».

Зміст

ІсторіяРедагувати

Жителі Великої Британії почали пити пиво ще у Бронзовій добі, але лише з приходом римлян і створенням Римських доріг, почали з'являтись готелі, в яких мандрівник міг відпочити та освіжитись. Після відходу римської влади і падіння Романо-Британського королівства, англосакси почали створювати шинки у власних будинках. Жінки, що варили ель, вішали біля своїх будинків зілля, щоб люди знали, що пиво готове.[3] У пабах почали збиратись жителі, щоб попліткувати й організувати взаємодопомогу у своїх громадах. Тут і починається історія сучасного пабу. Паби стали настільки поширеним, що в 965 Король Едгар видав указ, що в селі може бути не більше одного паба.

Заборона курінняРедагувати

У березні 2006 року був виданий закон, який забороняв куріння у всіх громадських закладах у Шотландії. Уельс послідував їх прикладу і разом з Англією заборонив куріння в громадських місцях в 2007 року.[4] Власники пабів висловили стурбованість ще до початку реалізації закону, що заборона на куріння буде мати негативний вплив на продажі та відвідування їхніх закладів.[5] Протягом двох років, вплив заборони був неоднозначним; в деяких пабах рівень продажів значно знизився, в той час як в інших виросло споживання продовольчих товарів.[6]

Lock-inРедагувати

«Lock-in» це ситуація, коли власник пабу дозволяє відвідувачу залишитися в пабі після офіційного закриття: в теорії, як тільки паб зачиняється, він перетворюється з громадського місця в приватну власність. Охочі можуть покласти гроші за барною стійкою до офіційного закриття, а згодом вживати алкоголь на ці гроші, в такому разі виходить, що ніхто не продає алкоголь після закриття. Lock-in виник у Великій Британії внаслідок зміни в законах в Англії та Уельсі в 1915 році, який урізав години роботи пабів, щоб запобігти пияцтву серед робітників заводів у воєнний час. Проте після прийняття нового закону у 2003 паби в Англії та Уельсі можуть працювати й після 11 години вечора.[7]

ЇжаРедагувати

Традиційно англійські паби були орієнтовані на продаж алкоголю, а на приготування їжі зверталась менша увага. Традиційними в пабах є закуски, такі як:

Ці страви допомогли збільшити продажі пива. У Південно-Східній Англії, особливо в Лондоні продавці молюсків продають свої товари в пабах, під час роботи. Тому біля пабів відкривалось багато пересувних кіосків з морепродуктами.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Public House Britannica.com; Subscription Required. Цитовано 3 липня 2008.
  2. Australian Drinking Culture Convict Creations. Цитовано 24 квітня 2011.
  3. The history of the pub. 
  4. Langton, David (1 December 2006). Ban on smoking in pubs to come into force on 1 July – UK Politics, UK – The Independent. The Independent (London). Процитовано 10 July 2008. 
  5. Lusher, Adam; Goslett, Miles (3 June 2007). Hundreds of pubs to flout smoking ban – Telegraph. The Daily Telegraph (London). Процитовано 21 July 2009. 
  6. The Publican – Home – Smoking out the truth on the ban – two years on. thepublican.com. Архів оригіналу за 17 липень 2011. Процитовано 21 July 2009. 
  7. R.I.P. Lock-ins. BBC News (London). 23 November 2005. Процитовано 21 July 2009. 
  8. Pub Food. lookupapub.co.uk. Процитовано 26 June 2009.