Відкрити головне меню

Вулиця Петропавлівська (Суми)

Вулиця Петропавлівська — одна з великих, містоутворюючих історичних вулиць міста Сум, названа на честь Петропавлівської церкви.

Вулиця Петропавлівська
Суми
Вулиця Петропавлівська в Сумах
Вулиця Петропавлівська в Сумах
Район Зарічний район
Назва на честь Петропавлівської церкви
Транспорт
Тролейбуси №№ 3, 4, 8, 10, 11, 14, 16
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки садиба Суханових-Сумовських
Пам'ятники погруддя Івана Федька
Храми Петропавлівська церква
Державні установи Інститут прикладної фізики НАН України
Навчальні заклади Українська академія банківської справи Національного банку України, Сумський будівельний коледж
Заклади культури Сумська обласна філармонія, Сумська обласна державна телерадіокомпанія, Обласна дитяча бібліотека ім. М. Островського, Обласна медична бібліотека
Забудова історична з вкрапленнями радянської і сучасної
Підприємства ТОВ «Горобина»
Парки Липова алея
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Розташована у Зарічному районі міста. Пролягає від центральної (однієї з двох) Покровської площі (колишня Червона) до Центрального міського кладовища. По ходу (в бік Центрального кладовища) перетинається з вулицями Першотравневою, Перекопською, Олександра Анiщенка, Огарьова, Богдана Хмельницького, 20-річчя Перемоги.

Між вулицями Огарьова та Богдана Хмельницького, від Петропавлівської вулиці відходять ліворуч вулиці Олександра Олеся та Малиновського.

З історіїРедагувати

Вулиця Петропавлівська пролягає від Покровської площі в південному напрямку, у старий Перекопський район. До революції вона переходила в Петропавлівський вигін, на якому влаштовувалися огляди-паради місцевого кадетського корпусу. Забудова тут була практично відсутня, а проїжджа дорога була відзначена двома липовими алеями, посадженими, за твердженням старожилів, наприкінці XIX століття в пам'ять про трагічно загиблу дочку Павла Івановича і Віри Андріївни Харитоненків — Зінаїду.

Найвизначнішою і повно збереженою до наших днів історико-архітектурною пам'яткою на вулиці є міська садиба Суханових-Сумовських. Вона складається з побудованого вздовж червоної лінії вулиці одноповерхового конторського приміщення купців-промисловців Суханових, розташованого всередині двору двоповерхового житлового будинку, що нагадує невеликий палац, і будівель господарського призначення. Будинок, флігель і огорожа виконані у псевдостильових ренесансно-барочних формах. Остання власниця садиби Олена Августівна Сумовська, вдова інженера-шляховика, перед революцією була власницею автомобільного парку, де можна було найняти для поїздок по місту і повіту автомобілі, які щойно увійшли в моду. У цьому будинку сином Сумовської, київським збирачем Оскаром Германовичем Гансеном, під час Першої світової війни була захована колекція декоративно-вжиткового мистецтва, що стала основою зібрання Сумського художнього музею. Нині у приміщенні садиби (№ 58) розміщений Інститут прикладної фізики НАН України.

На протилежному боці вулиці в 191417 роках за проектом архітектора Василя Агатоновича Пруссакова в стилі неокласицизму була зведена монументальна будівля Окружного суду. Необхідність його розширення була пов'язана зі збільшенням штату після переведення Сумського окружного суду з IV у більш високий ІІІ розряд у 1891 році за активною участю І. Г. Харитоненка.

На розі сучасних вулиць Петропавлівської та Першотравневої після Другої Світової війни в архітектурних формах радянського (т.зв. «сталінського») класицизму був побудований житловий будинок. У двоповерховому будинку, що примикає до нього, з 1913 року діяла приватна чоловіча гімназія Миколи Ілліча Ізмайлова, заснована в Сумах у 1907 році.

На розі Петропавлівської і Думської вулиць (нині провулок Академічний) до 1980-х років стояв будинок, акцентований пожежною каланчею, свого часу відкуплений у Миколи Дмитровича Кондратьєва, нащадка засновника Сум, і пристосований для потреб Міської думи, Окружного суду і пожежної частини. На його місці в 2002 році в ретроспективних архітектурних формах був зведений Головний корпус Української академії банківської справи.

На колишній території садиби Кондратьєвих розташований також будинок обласної філармонії, колишнього Громадського зібрання, фасад якого вирішений у ренесансно-барокових псевдостильових формах. Приміщення використовувалося не тільки за своїм прямим призначенням — для з'їздів дворян і промисловців, але і для проведення оперних вистав, концертів музикантів і вокалістів. У 1916 році, зі зростанням популярності кіно, у залі Громадського зібрання почали демонструвати кінофільми. Комфортні умови дозволили організаторам дати цьому кінотеатру коротку, але влучну назву «Люкс».

На перетині нинішніх вулиць Петропавлівської і колишньої Реальної була розташована садиба реального училища, заснованого в Сумах у 1873 році. Його історія також пов'язана з ім'ям Івана Харитоненка. Він позичив місту 10 тис. руб., яких бракувало для будівництва училища, а 1882 року влаштував у ньому своїм коштом домову церкву в ім'я святого Олександра Невського. У 1893 році в училищі була заснована стипендія імені Івана Герасимовича Харитоненка. Про його благодійні справи згадує у своєму автобіографічному оповіданні «Як я був актором» російський класик О. І. Купрін:

« «...місто з його Думою і реальним училищем, а також сквер і театр, і бруківка на головній вулиці — усе це існує завдяки щедротам місцевого мільйонера і цукрозаводчика Харитоненка». »
 
Будинок № 83, де періодично (18931917) жив Олександр Олесь

У будинку № 83 по вулиці Петропавлівській від 1893 року і до смерті (1929) мешкала Олександра Василівна Кандиба, мати відомого українського поета, уродженця Сумщини Олександра Олеся. Олександр Іванович періодично жив у цьому будинку до своєї еміграції в 1919 році, про що нагадує встановлена на фасаді будинку меморіальна дошка.

З житлових особняків, що збереглися на Петропавлівській вулиці, — будинок банкіра Чурилова (№ 91). Його дружина Наталія Олексіївна була випускницею Петербурзької консерваторії по класу фортепіано і в 1916 році відкрила в себе приватну музичну школу, яка завдяки активності викладачів стала разом із Громадським зібранням і театром центром музичного життя міста.

Будинок полковника Маринича (№ 105, нині обласна медична бібліотека) являє собою один з найкращих зразків архітектурного стилю модерн, в якому починаючи з 1890-х років в місті було побудовано декілька споруд.

Єдине в районі вулиці Петропавлівської промислове підприємство — Сумський лікеро-горілчаний завод (нині ТОВ «Горобина») — було засноване в 1897 році і належало відомому в місті купцю Прокофію Семеновичу Гриненку.

ТранспортРедагувати

тролейбус: № 3, 4, 8, 10, 11, 14, 16.

У буд. № 76 розташовані каси попереднього продажу авіаційних квитків.

Об'єктиРедагувати

На вулиці Петропавлівській розташовані низка провідних сумських освітніх і культурних закладів, єдине лікеро-горілчане підприємство області:

На початку вулиці з боку Центрального кладовища розташована Липова алея, закладена у 1890-х роках, що є ботанічною пам'яткою природи та історико-природною пам'яткою місцевого значення, і у сумській місцевій культурній акції «Сім чудес міста Суми» була одним з номінантів[1].

На самому Сумському центральному кладовищі розташовані — Петропавлівська церква, біля неї родове поховання Харитоненків (міських покровителів), братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник «Мати-Батьківщина», скульптурна група «Борцям за радянську владу».

У сквері на розі вулиць Петропавлівської та Богдана Хмельницького в 1967 році був встановлений пам'ятник герою громадянської війни, уродженцю Сумщини Іванові Федьку (автор — сумський скульптор Я. Д. Красножон).

Меморіальні дошкиРедагувати

Будинок 109 — пам'яті Дяченка Володимира Миколайовича, місцевого фотохудожника, фотокореспондента, керівника фотогуртка «Горизонт».

ГалереяРедагувати

ВиноскиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • використано різні джерела, в тому числі з сайту Сумської міської ради