Вулиця Городницька (Львів)
Ву́лиця Городни́цька — вулиця в Шевченківському районі Львова, в місцевості Замарстинів. Починається від вулиці Замарстинівської (неподалік від перехрестя з вулицею Липинського) і простягається на північний схід до вулиці Промислової. Довжина вулиці — близько 1,3 км. Прилучаються вулиці Квітова, Тучапського, Бориса Тена, Сінна, Весняна, Заповітна, Богдана Януша та Бетховена
| Вулиця Городницька Львів | |
|---|---|
-4.JPG) Городницька біля вулиці Замарстинівської | |
| Місцевість | Замарстинів |
| Район | Шевченківський |
| Колишні назви | |
| Огородницька, Гартнерґассе, Городнича | |
| польського періоду (польською) | Ogrodnicka |
| радянського періоду (українською) | Городнича |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,3 км |
| Координати початку | 49°51′31″ пн. ш. 24°01′37″ сх. д. / 49.858778° пн. ш. 24.027167° сх. д. |
| Координати кінця | 49°51′50″ пн. ш. 24°02′39″ сх. д. / 49.863972° пн. ш. 24.044250° сх. д. |
| поштові індекси | 79019[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r3624327 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Городницька у Вікісховищі | |
Історія ред.
Вулиця виникла наприкінці XIX століття, не пізніше 1903 року отримала назву Огородницька(пол. Ogrodnicka)[2], адже мешканці цієї місцевості займалися городництвом і садівництвом[3]. У роки нацистської окупації, з 1943 року по липень 1944 року мала назву Гартнерґассе. За радянських часів, у 1946 році назву уточнили на Городничу. У 1993 році затверджено сучасний варіант назви.
У другій половині XX століття до Городницької приєднали вулицю На Ґабріелівці[4].
У 2011 році західна частина Городницької (приблизно половина всієї протяжності вулиці) була капітально відремонтована: укладено нове асфальтне покриття, облаштовано тротуари та пішохідні переходи.
Забудова ред.
Західна частина вулиці забудована переважно приватними домами, є також невелика кількість дво- і триповерхових будинків на кілька квартир, зведених у 1950-х роках. Східна частина — від перехрестя з вулицями Бетховена і Богдана Януша до вулиці Промислової — пролягає через промислову зону та невеликі пустирі. Цей відтинок вулиці (в тому числі проїжджа частина) перебуває у занедбаному стані.
Будинок № 5 — двоповерхова чиншова кам'яниця, зведена у 1890-х роках. Одноповерхові будинки № 4, № 17, № 19 і № 29 — зразки типової приміської забудови межі XIX—XX століть[5]. Будинок № 26 зведений у стилі сецесії. Будинки № 31 і № 52 зведені у міжвоєнний період[4].
Під № 7 у 1950-х роках розташовувався миловарний завод, під № 49 у радянський період діяла львівська фабрика перо-пухового виробництва[3].
Деякі підприємства і державні установи ред.
- Санітарно-епідеміологічна станція Шевченківського району
- Природоохоронна прокуратура Львівської області
- Автобаза — ВАТ «ЛАТП-14630»
Фотографії ред.
-
Східна частина вулиці -
Східна частина вулиці -
Західна частина вулиці
-1.JPG)
-2.JPG)
-3.JPG)
Примітки ред.
- ↑ ukrposhta.ua — офіційний сайт Укрпошти (укр.)
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 17.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 489.
- ↑ а б Довкола Високого Замку, 2010, с. 187.
- ↑ Довкола Високого Замку, 2010, с. 186.
Джерела ред.
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 489. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 17. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів : Апріорі, 2010. — 288 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 100 прим. — ISBN 978-966-2154-32-0.
Посилання ред.
- вулиця Городницька[недоступне посилання з червня 2019]