Вугільні ліси були величезними територіями болотних угідь, які покривали значну частину Землі у тропічних районах суші протягом пізнього Карбону (Пенсильваній) і Пермського періоду.[1][2] У міру розпаду рослинної речовини з цих лісів накопичувалися величезні родовища торфу, який згодом перетворився на вугілля.

Офорт із зображенням деяких з найбільш значних рослин карбону.

Значна частина вуглецю в торф'яних родовищах, що сформувалися з вугільних лісів, походить від фотосинтезу.[3]

Середовище

ред.
 
Вугільний ліс з папоротеподібних та плауновидних дерев, у художньому виконанні 1906 року

Вугільні ліси росли у рівнинних низинних болотистих місцевостях.[4] Вони були багаті різноманітною флорою з багатьма видами дерев, кущів, ліан тощо. Зарості Каламітів (Calamites) росли по краях озер і водних шляхів. Плауновидні спеціалізувалися на різних ролях: Паралікоподити (Paralycopodites) як піонери на нещодавно замулених озерах, досить мілководних для сухоземної рослинності; Діафородендрон (Diaphorodendron) заселялися пізніше, коли земля стала торфом, Синхісідендрон (Synchysidendron) і Лепідодендрон (Lepidodendron) на мінерально-ґрунтових територіях та Лепідофлоїс (Lepidophloios) на торф'яних ділянках. Кордаїти (Cordaites) могли рости на більш сухих районах болота. Сігільярія, ймовірно, росла у проміжних районах між місцем водорозділу та болотом. У пізнішій частині цього періоду деревоподібні папороті витісняли плауновидні дерева.

Деякі з характерних рослин вугільних лісів були:

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Cleal, C. J. & Thomas, B. A. (2005). «Palaeozoic tropical rainforests and their effect on global climates: is the past the key to the present?» Geobiology, 3, p. 13-31.
  2. Sahney, S., Benton, M.J. & Falcon-Lang, H.J. (2010). Rainforest collapse triggered Pennsylvanian tetrapod diversification in Euramerica. Geology. 38 (12): 1079—1082. doi:10.1130/G31182.1. Архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2011. Процитовано 5 вересня 2021.
  3. Schneider та ін. (2002). Insect size in the Carboniferous in contrast with contemporary analogues: a reflection of atmospheric oxygen content. International Journal of Paleoecology. 15 (21): 168—192.
  4. Christopher J. Cleal; Barry A.Thomas (1994). Plant Fossils of the British Coal Measures. The Palaeontological Association. ISBN 0-901702-53-6.