Блакитар вохристочеревий
| Блакитар вохристочеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pipraeidea melanonota (Vieillot, 1819)[3] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tanagra melanonota | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Блакитна́р вохристочеревий[4] (Pipraeidea melanonota) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Вохристочеревий блакитнар (Pipraeidea).
Опис ред.
Довжина птаха становить 14 см, вага 18-25 г. Дзьоб незвично короткий і широкий, схожий на дзьоб ластівки, лапи і хвіст короткі, крила довгі[5]. У самців верхня частина голови, шия і верхня частина спини бірюзово-блакитні, на голові широка чорна "маска"[6]. Спина і крила темно-сині, надхвістя і верхні покривні пера хвоста яскраво-бірюзово-блакитні, хвіст синій. Нижня частина тіла охриста. Райдужки темно-червоні або червонувато-карі, дзьоб чорнуватий, знизу сірий. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, особливо на тімені, спина у них коричнювата. Молоді птахи мають переважно сірувато-коричневе забарвлення.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[7]
- P. m. venezuelensis Sclater, PL, 1857 — Анди у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії і північно-західній Аргентині, тепуї Гвіанського нагір'я на півдні Венесуели;
- P. m. melanonota (Vieillot, 1819) — південний схід і південь Бразилії, Парагвай, Уругвай і північний схід Аргентини.
Поширення і екологія ред.
Вохристочереві блакитнарі мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Аргентині, Парагваї і Уругваї. Вони живуть на узліссях тропічних лісів, на галявинах, в чагарникових заростях, на порослих деревами і чагарниками луках, пасовищах і полях. Зустрічаються поодинці або парами, в Андах на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря, в Колумбії на висоті до 900 м над рівнем моря, у Венесуелі на висоті до 400 м над рівнем моря. Рідко приєднуються до змішаних зграй птахів.
Вохристочереві блакитнарі живляться ягодами, соковитими плодами, квітками, насіням, а також комахами, зокрема метеликами та їх личинками. Гніздо чашоподібне, робиться з моху, гілочок і стебел, розміщується на дереві, на висоті від 15 до 20 м над землею. В кладці 2-3 блідо-зелених яйця, поцяткованих темними плямками, розміром 22×18 мм. Інкубаційний період триває 12-14 днів, пташенята покидають гніздо через 18-22 дні після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pipraeidea melanonota: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 01 грудня 2022
- ↑ Swainson, William (1827). On several groups and forms in ornithology, not hitherto defined. Zoological Journal. 3 (10): 158–175 [173].
- ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1819). Nouveau dictionnaire d'histoire naturelle, appliquée aux arts, à l'agriculture, à l'économie rurale et domestique, à la médecine, etc (French) . Т. 32. Paris: Deterville. с. 407.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Del Hoyo, J.; Elliott, A.; Christie, D., ред. (2010). Handbook of the birds of the world. Т. 16. Tanagers to New World Blackbirds. Barcelona: Lynx Edicions.
- ↑ Ridgely, R.S. (1989). The Birds of South America. Т. 1: The Oscine Passerines. Oxford: Oxford University Press.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 грудня 2022.
Посилання ред.
- Stamps (for Argentina, Paraguay, Uruguay) – with ~RangeMap
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |