Вонлярлярський Василь Олександрович
Василь Олександрович Вонлярлярський (12 [24] квітня 1814, Смоленськ — 30 грудня 1852 [11 січня 1853], Москва) — популярний письменник ХІХ століття в Російській імперії, автор романів і оповідань. Брат "Смоленського Монте-Крісто" О. О. Вонлярлярского.
| Вонлярлярський Василь Олександрович | |
|---|---|
| Народився |
12 (24) квітня 1814 Смоленськ, Російська імперія |
| Помер |
30 грудня 1852 (11 січня 1853) (38 років) Москва, Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Ліцейський благородний пансіонатd |
| Знання мов | російська |
| Батько | Олександр Вонлярлярськийd |
| Діти | Софія Гурко-Ромейкоd |
Життєпис ред.
Син підпоручика Олександра Васильовича Вонлярлярського (1776—1853) від шлюбу його з Софією Іванівною Храповицькою (1782— ?). До 14 років виховувався вдома, потім був у Благородному пансіоні при Петербурзькому університеті і, нарешті, визначившись у лейб-гусарський полк, вступив до школи гвардійських юнкерів, де був знайомий з М. Лермонтового (Лермонтов навчався в школі з 1832 по 1834 роки). Через хворобу залишив військову службу. Нічого не друкував до 1851 року, коли з’явилися в «Отечественных записках»: «Поездка на марсельском пароходе» і «Охота на львов в Мильяне».
1849 року В. Вонлярлярський сильно захворів, та поїхав лікуватись на південь Франції і до Алжиру, але хвороба його не покидала.
Написав значну кількість беллетристических творів: «Силуэт», «Абдаллах бан-Атаб», «Байя», «Магістр», «Ночь на 28-е сентября», «Большая Барыня», «Две сестри», «Воспоминание о Захаре Ивановиче», «Сосед», «Могло бы не случиться», і низку драматичних творів. Зібрання його творів з біографією та портретом видано К. А. Полевым в 7 т. в 1853—54 роках в СПб.
В. Вонлярлярський відомий як наслідувач французьких романістів, але мав свій власний стиль. Також В. Вонлярлярський мав прізвисько та був відомий як «Смоленского Дюма».
Його рідний брат Олександр Вонлярлярський (1802 — 1861) був крупний підрядником з будівництва шосейних і залізничних доріг, власник маєтки Вон-Лярово під Смоленськом; прозваний сучасниками «Смоленським Монте-Крісто» за розкішне життя.
Дружина, з 4 лютого 1838 року, — Олександра Карлівна Фрідебург (1817—1853), донька військового лікаря Карла Івановича Фрідебурга.
Їх донька, Софія Василівна Вонлярлярська, була матір'ю винахідника та інженера Миколи Олександровича Ромейка-Гурка.