Володимир (драма)

(Перенаправлено з Володимир (п'єса))

«Володимир» — трагікомедія Феофана Прокоповича, написана силабічним віршуванням на основі сюжету про хрещення Русі.

Володимир
Дата створення / заснування 1705
Жанр трагікомедія
Автор Феофан Прокопович
Мова твору або назви церковнослов'янська мова
Дата публікації 1874
Статус авторських прав 🅮 і 🅮

Повна назва: «Всіх славеноруських стран князь і повелитель, от невірія тьми во великий світ євангельський духом святим приведен в літо от рождества Христова 988, нині же в преславной академії Могило-Мазеповіанской Кієвськой, привітствующой ясневельможного єго царського пресвітлого величества войська Запорозького обоїх стран Дніпра, Гетьмана і славного чину святого Андрея-Апостола, кавалера Іоанна Мазепи, превеликого своєго ктитора, на позор російському роду от благородних російських синов, добрі здє воспитуємих, дійствієм, єже от поетов нарицається трагікомедія, літа Господня 1705, поля з дня показанний».

Історія написання ред.

Свою п'єсу Феофан Прокопович написав під час навчального курсу поезії; його студенти брали участь у першій постановці, яка відбулася в 1705 році у Київській духовній академії. Трагікомедія за змістом була пов'язана з проповіддю Феофана в день рівноапостольного князя Володимира і мала публіцистичний характер. Написана церковнослов'янською мовою київського ізводу. Перше видання тексту було опубліковано в 1874.

Сюжет, композиція та жанрові особливості ред.

За основу сюжету взято боротьбу князя Володимира з язичницькими жерцями, які були ворогами Христової віри. Боротьба ця двозначна: крім зовнішніх ворогів, князя зваблюють спокуси язичницького життя. У підручнику поетики єзуїта Понтана, який використовував Феофан, трагікомедія визначалася як твір, у якому «речі смішні та кумедні перемішуються з серйозними та сумними та особи низькі — із знаменитими».

«Катастрофа», тобто розв'язка подій, полягала в тому, що князь заборонив жертвоприношення жерцям і вони вмирали з голоду, також наказав всюди руйнувати ідолів і віддавати народу на наругу. Вожді Мечислав і Хоробрий змушують жерців нищити власних богів. Жерці ж погрожують різними бідами, як наслідок зруйнування Перуна, але вожді доводять справу до кінця. В кінці гонець приносить грамоту князя, який прийняв у хрещенні ім'я Василь.

Література ред.

  • Микитась В. Давньоукраїнські професори і студенти. Київ : Абрис, 1994. 288 с
  • Огородник І. В., Огородник В. В. Українська філософія в іменах. Київ : Либідь, 1997. 320 с.
  • Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. Київ : Орій, 1992. 230 с.
  • Возняк М. Історія української літератури : у 2 кн. Вид. 2-ге, випр. Львів : Світ, 1992–1994. Кн. 2. 1994. 555 с.

Посилання ред.

  • Феофан Прокопович. Пишемо історію. 14.03.2018.
  • Коваль, Вікторія. НАЙВІДОМІШИЙ УКРАЇНЕЦЬ ЕПОХИ БАРОКО, ЯКИЙ ПІШКИ ОБІЙШОВ ФРАНЦІЮ, ШВЕЙЦАРІЮ ТА НІМЕЧЧИНУ. Словопис. Процитовано 13.03.2023.