Володимир Андрійович Хоробрий
Володимир Андрійович (15 липня 1353 — 12 серпня 1410) — удільний князь серпуховський і боровський, московський полководець; син князя Андрія Івановича, внук Івана Калити. Сприяв зміцненню Московського князівства, виступаючи проти правителів Твері (1375), Рязані (1385), Новгорода (1392) і проти литовських військ (1370, 1379).
| Володимир Андрійович Хоробрий (Донський) | |
|---|---|
 Владимир Андреевич | |
| Удільний князь серпуховський | |
| 1358 — 1410 | |
| Удільний князь дмитровський | |
| 1371 — 1389 | |
| Удільний князь галичський | |
| 1371 — 1389 | |
| Удільний князь боровський | |
| 1378 — 1389 | |
| Удільний князь углицький | |
| 1405 — 1410 | |
| Народився | 15 липня 1353 |
| Помер | 12 серпня 1410 (57 років) |
| Похований | Архангельський собор |
| Відомий як | Донський |
| Рід Рюриковичі | |
| Батько | Андрій Іванович |
| Мати | Марія, дочка Костянтина Васильовича |
| У шлюбі з | Олена, дочка Ольгерда |
| Діти | Андрій (Старший), Іван, Семен, Ярослав, Василь, Федір, Андрій (Молодший) |
| Брати | Іван (пом. 1358) |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народився 15 липня 1353, на сороковий день після смерті свого батька.
У Куликовській битві 1380 року з татарами, б'ючись під стягами Дмитра Донського, командував полком засідки, що вирішив результат бою на користь московського війська, за що його прозвали Хоробрим. 1382 року сприяв вигнанню хана Тохтамиша (битва біля Волока). Перед тим хан Тохтамиш, що об'єднав під своєю рукою Синю і Золоту Орди, спалив Москву, Коломну і ще 9 міст. Згодом готував відсіч полчищам Тимура (1398), керував обороною Москви під час набігу хана Едигея (1408).
Увійшов в історію як один з найвидатніших московських полководців Північно-Східної Русі.
Князь Володимир Хоробрий похований в Архангельському соборі Кремля.
Сім'я
ред.Був одружений із Оленою, дочкою Ольгерда.
Сини:
- Андрій (Старший) — помер немовлям[1]
- Іван (1381–1422) — князь Серпуховський (1410–1422);
- Семен (пом. 1426) — князь Боровський (1410–1425), князь Серпуховський (1422–1426);
- Ярослав (Афанасій)[1] (18 січня 1388 / 1389 — 16 серпня 1426) — князь Малоярославецький («боровсько-ярославецький» від Ярославля боровського) (1410–1426);
- Василь (9 липня 1394–1427) — князь Перемишльський і Углицький (1410–1427);
- Федір (16 січня 1390–1390)[1];
- Андрій (Молодший) (пом. 1426) — князь Серпуховський, Радонезький, Боровський.
Примітки
ред.- ↑ а б в (рос.) Серпуховські князі [Архівовано 19 травня 2011 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- Книга 1: Куликовская битва и её след в истории. — 424 с., ил. — ISBN 978-5-93165-178-1 (кн. 1).
- Книга 2: Наследие Дмитрия Донского. — 320 с., ил. — ISBN 978-5-93165-179-8 (кн. 2).
Посилання
ред.- Володимир Андрійович Хоробрий [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- (пол.) Dynastia Rurykowiczów 3, нащадки Калити
- (рос.) Кучкин B.А. Договор 1372 г. Великого князя Дмитрия Ивановича с Владимиром Андреевичем Серпуховским [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.] //Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2007. № 1 (27). С. 60-77.
- (рос.) Кучкин B. А. Договор 1372 г. Великого князя Дмитрия Ивановича с Владимиром Андреевичем Серпуховским (окончание) [Архівовано 31 березня 2010 у Wayback Machine.] //Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2007. № 2 (28). С. 5-22.
- (рос.) Журавель А. В. «Аки молниа в день дождя». В 2-х книгах. — М.: «Русская панорама», «Русское историческое общество», 2010. — 2000 экз. — ISBN 978-5-93165-177-4 (общ.)