Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу

Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу — екорегіон вологих тропічних широколистяних лісів в Бангладеш та східній Індії. Екорегіон займає площу у 254 100 км², охоплює більшу частину Бангладеш та індійських штатів Західна Бенгалія, Біхар і Трипура, а також, частково, прилеглі частини штатів Ассам, Уттар-Прадеш і Одіша.

Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу

Екозона	Індомалайя
Межі	Тераї-Дуар Напіввічнозелені ліси долини Брахмапутри Субтропічні ліси Мегхалаї Дощові ліси Мізорама-Маніпура-Качина Сундарбан Напіввічнозелені ліси Орісси Вологі листяні ліси Східного Декану Чхота-Нагпур Сухі листяні ліси долини Нармади Вологі листяні ліси долини верхнього Гангу Гімалайські субтропічні широколисті ліси
Розташування екорегіону (фіолетовим)

Опис

Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу займають алювіальні рівнини нижньої течії Гангу і річки Брахмапутра, що утворюють найбільшу у світі дельту річки. Нині екорегіон є одним з найгустонаселеніших регіонів на землі, і ліси були значною мірою знищені у зв'язку з інтенсивним веденням сільського господарства.

Екорегіон межує на сході й північному сході з гірськими тропічними дощовими лісами: дощові ліси Мізорама-Маніпура-Качина лежать в Чинських горах і Читтагонзькому гірському районі на сході, а субтропічні ліси Мегхалаї лежать в горах Кхасі і Гаро на північному сході.

На півночі екорегіон вдається в Гімалаї, де межує з екорегіоном саван і лугів Тераї-Дуар. Верхню частину долини Брахмапутри в Ассамі займають напіввічнозелені ліси долини Брахмапутри. На північному заході, ліси межують з вологими листяними лісами долини верхнього Гангу. А сухі листяні ліси Нагпура лежать на плато Чхота-Нагпур. Екорегіони Сундарбанських прісноводних боліт і мангрів лежать в болотистому, напівсолонуватому і солоному перебігу південної частини дельти Гангу і Брахмапутри, що межує з Бенгальською затокою.

Фауна

Раніше екорегіон був домівкою для вражаючих популяцій тигра (Panthera tigris), індійського носорога (Rhinoceros unicornis), індійського слона (Elephas maximus), гаура (Bos gaurus), барасинга (Cervus duvaucelii) і флорікана бенгальського (Eupodotis bengalensis), але на початок XXI століття багато з цих видів тут більш не зустрічаються

Екорегіон не відрізняється високим рівнем ендемізму, проте тут проживають кілька видів, яким загрожує зникнення

Фауна ссавців включає 126 відомих видів, включаючи кілька видів, близьких до ендемізму, наприклад, широковух складчатогуб (Tadarida teniotis).

Орнитофауна включає понад 380 видів, всі вони не є ендемічними. Проте, екорегіон є домівкою для двох видів, яким загрожує глобальне зникнення: Houbaropsis bengalensis і Eupodotis indica, а також зникаючі види орлан-довгохвоста (Haliaeetus leucoryphus) і болотний франколін (Francolinus gularis). Такі види, як індійський сірий токо (Ocyceros birostris) і азійський птах-носоріг (Anthracoceros albirostris), є індикаторами незайманих лісів і тому також заслуговують пильної уваги

Флора

На рідколіссях переважає Bombax ceiba в поєднанні з Albizzia procera, Duabanga sonneratioides і Sterculia vilosa. Пізніше ці лісові співтовариства перетворюються в ліси з переважанням сала (Shorea robusta). Але часто цього не відбувається через втручання людини

Заплавні ліси характеризуються асоціаціями видів Acacia catechu, Albizia procera, Bombax ceiba, Sterculia villosa і Dalbergia sisso. У верхній частині Ассаму ліси складаються з поєднання видів Bombax ceiba, Pterspermum acerifolium, Laportea crenulata, Duabanga sonneratioides, Terminalia myriocarpa і Calamus tenuis

Оскільки пожежі в торф'яних районах нерідкі, то в них зустрічається велика кількість видів, стійких до вогню: Ziziphus mauritiana, Madhuca latifolia, Aegle marmelos, Butea monosperma, Terminalia tomentosa, Ochna pumila тощо.

Посилання

• Lower Gangetic plains moist deciduous forests. Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
• Ecoregions 2017. Resolve.
  Geographical ecoregion maps and basic info.