Волицька Ірина Василівна

Ірина Василівна Волицька (нар. 22 жовтня 1955, Сколе, Львівська область) — український театрознавець, режисерка, етнографиня, заслужена діячка мистецтв України, кандидатка мистецтвознавства, лауреатка театральної премії ім. Леся Курбаса та львівської обласної премії ім. Бориса Романицького. Разом з Лідією Данильчук є співзасновницею Творчої майстерні «Театр у кошику» (1997).

Волицька Ірина Василівна

БіографіяРедагувати

Ірина Волицька народилася 22 жовтня 1955 року в місті Сколе. З самого дитинства Ірина вбирала культурні засади від матері — відомої української поетесиа, громадської діячки Атени-Святомири Пашко.

У 1970-х роках Ірина тільки закінчила школу і була виключена з комсомолу. Одного разу Ірина та її мати зустріли Михайла Косіва, який теж був відомим політичним діячем, і він познайомив їх із Софією Федорцовою — акторкою Театру Леся Курбаса, «березількою», яка, вийшовши на пенсію, мешкала у Львові. Актриса побачила пристрасть Ірини до театрального мистецтва і запропонувала їй приходити в гості. Разом вони працювали над поезією, монологами, літературою. Квартира Софії Федорцової стала справжнім храмом мистецтва, куди приходили різні актори та режисери. Там відбувались театральні вечори, де Софія багато розповідала про Курбаса та його працю. Акторка надихнула Ірину вступати на акторське відділення в Московське театральне училище імені Щукіна. Разом вони підготували програму — і Ірина Волицька єдина з 10-х учасників пройшла конкурс. Але при подачі документів там зазначалося, що Ірина була виключена з комсомолу, і це завадило вступу.

Після невдалої спроби вступити до Московського училища Ірина Волицька вступила до найкращого театрального вищого навчального закладу Радянського Союзу — Ленінградського Інституту театру, музики та кінематографії (тепер — Санкт-Петербурзька Академія театрального мистецтва). Вчилася на театрознавчому факультеті у викладача Наталії Кузякіної — театрознавиці, літературознавиці, з 1971 року — докторки мистецтвознавства, а з 1972 — професорки. Досліджувала українську драматургію і режисуру, творчість І. Кочерги, Лесі Українки, Леся Курбаса, М. Куліша, О. Довженка.

Навчання на аспірантурі в інституті завершилося захистом дисертації на тему «Проблеми формування творчої особистості Леся Курбаса» в 1992 році. Далі Ірина Волицька стає науковою співробітницею Інституту народознавства НАН України. Там театрознавиця вивчає та розробляє наукові теми, пов'язані з історією та теорією театру. Працюючи в Інституті народознавства НАН України та Центрі Леся Курбаса на посаді старшої наукової співробітниці, написала монографії: «Театральні елементи в традиційній обрядовості українців Карпат у першій половині ХІХ-поч. XX ст.» (1993) та «Театральна юність Леся Курбаса» (1995).

Період «Театр у кошику»Редагувати

У 1997 році Ірина Волицька разом з акторкою Лідією Данильчук створюють Незалежну театральну майстерню «Театр у кошику». Театр 7 років існував без жодної державної підтримки і тільки в 2004 році домом для майстерні став Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса в Києві. Центр створено 1994 року розпорядженням Кабінету Міністрів. Очолює його докторка мистецтвознавства, професорка Неллі Корнієнко. Має кілька підрозділів: науковий, культурологічний та мистецько-театрально-експериментальний. Іншими словами, це синтетичне поєднання і наукових досліджень, і театрального експерименту. Його інтелектуальна аудиторія — це письменники, поети, діячі культури та мистецтва.

Також центр співпрацює з Інститутом філософії. «Театр у кошику» є пошуковим театром, який послуговується різними методологіями і намагається знайти свою власну. Способом пошуку та експерименту Ірина Волицька та Лідія Данильчук створюють модерні вистави власного трактування. Також вони користуються техніками різних шкіл, що включає не тільки систему Станіславського, а і Брехта, Арто, Ґротовського, Крега та Курбаса. Майстерня проводить дослідження у сфері театрального знаку, символу, метафори, вибудовуючи власні, самобутні засоби сценічної виразності та експресії.