Вікіпедія

Воздвиженське укріплення

Воздвиженське укріплення — розташовувалося на лівому фланзі Кавказької укріпленої лінії та входило до складу так званої передової Чеченської лінії. Закладено російськими військами в 1844 році[1]. Основним його призначенням було блокування Аргунської ущелини.

Історія ред.

 
Карта-схема фортеці (1882)

Воздвиженське укріплення розташовувалося на лівому березі річки Аргун і було засноване командувачем 5-го піхотного корпусу генералом від інфантерії О. Лідерсом[2]. Воно знаходилося за 7 км від Аргунської ущелини і за 26 км на південь від Грозного[3]. Укріплення було побудовано загоном генерал-лейтенанта В. Гурка; при цьому знайдено великий кам'яний хрест, схожий формою на древній грузинський, через що воно отримало назву Воздвиженське[4][5]. Воно стало першим у так званій передовій Чеченській лінії. Раніше на цьому місці знаходилося село Чахкері, зруйноване генералом А. Єрмоловим у 1826 році[6].

Опис ред.

Складові: оборонна казарма на 1 батальйон і «зимовий табір» на 6 батальйонів, обнесений з боку рівнини чотирма земляними бастіонними фронтами «надійного профілю», а з боку річки кремальєр, фронтом. На озброєнні укріплення знаходилося 34 гармати фортечної та польової артилерії[7]. Фортеця являла собою квадрат обнесений кам'яною стіною, всередині розташовувалися казарми. Одночасно зі зведенням фортеці було збудовано чотири вежі. Вежі цегляні круглі, верхній поверх їх мав більший діаметр ніж нижній. З середини 1847 року в Воздвиженському укріпленні розташовувався головний штаб Куринського полку[8]. Воздвиженське часто служило вихідним пунктом та базою для експедицій усередину Чечні. У другій половині XIX століття укріплення втратило своє військово-стратегічне призначення і було ліквідоване[9]. Пізніше на місці фортеці виникло село Воздвиженська слобода[10].

Події, пов'язані з укріпленням ред.

  • У 1850 році в укріпленні побував майбутній імператор Олександр II. Цей візит згадується полковником К. Білевичем у своїй книзі «Кілька картин з кавказької війни та вдач горян»:
  Тут у 1850 році дорогоцінне життя покійного Государя Імператора вперше наразилася на небезпеку: тут Його Величність, що був тоді Спадкоємцем престолу, слідуючи з Воздвиженського укріплення з куринцями і козаками, на чолі кавалерії стрімко атакував узлісся лісу, з якого, стріляючи, здався ворог[11][12].  
  • Перші археологічні предмети, знайдені у Чечні 1850 року при земляних роботах біля фортеці Воздвиженської річці Аргун, привернули увагу вчених Н. Ханікова та І. Бартоломея, артефакти являли собою вироби з бронзи та заліза. Видана після цього публікація стала першою публікацією старовин Чечні[13].
  • У 1851 року наїб Хаджи-Мурат здається у фортеці Воздвиженській командиру Куринського полку графу Воронцову, після конфлікту із імамом Шамілем. Згодом Лев Толстой описав ці події у своїй повісті «Хаджи-Мурат»[14].
  • Влітку 1853 року в Воздвиженському укріпленні побував юнкер Л. Толстой[15] і взяв участь в одній із сутичок з горцями. У 1854 році він написав присвячену цим подіям оповідання «Як помирають російські солдати»[16].

Полки, що дислокувалися в укріпленні ред.

Фортеця у мистецтві ред.

  • Иллюстрации к повести Льва Толстого «Хаджи-Мурат»
  •  
    Башта фортеці. Художник Є. Є. Лансере
  •  
    Фортеця Воздвиженська
  •  
    Слобода поруч із фортецею

Пам'ять ред.

Одна з вулиць Грозного в селищі Мічуріна названа Воздвиженською на згадку про фортецю та слободу[19].

Примітки ред.

  1. ↑ Воздвиженское // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
  2. ↑ По следам истории Староачхоевское военное укреплен (Вахит Хаджимурадов) / Проза.ру. proza.ru. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  3. ↑ Ольшевский М. Я. (2008-2010). Кавказ с 1841 по 1866 год. Восточная-литература. www.vostlit.info. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 17 січня 2020.
  4. ↑ Вахит Хаджимурадов. По следам истории. Староачхоевское военное укрепление.
  5. ↑ Амин Тесаев (6 травня 2020). Нашха и Керста-Аьккха (рос.). Вайнкерт. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 9 травня 2020.
  6. ↑ ЭСБЕ/Воздвиженское укрепление — Викитека. ru.wikisource.org. Процитовано 17 січня 2020.
  7. ↑ Дальнейшие действия Шамиля Граф Воронцов Экспедиция в Дарго и ее последствия. История русской армии. Том второй [1812-1864 гг.].
  8. ↑ Г. Н. Казбек. Куринцы в Чечне и Дагестане, 1834-1861 г. : очерк истории 79-го пехотного Куринского его императорского высочества великого князя Павла Александровича полка. - Тифлис, 1885. с. 233. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 25 липня 2020.
  9. ↑ Атлас крепостей Российской империи. 1830-е годы. tehne.com. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 17 січня 2020.
  10. ↑ Брокгауз и Ефрон. Энциклопедия Брокгауза и Ефрона. 2012
  11. ↑ Н. П. ИнфоРост. ГПИБ | Белевич К. П. Несколько картин из кавказской войны и нравов горцев. — СПб., 1910. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
  12. ↑ Потто В. А. История 44-го Драгунского Нижегородского полка. - СПб., 1892-1908. с. 36. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  13. ↑ Е. И. Крупнов. Средневековая Ингушетия. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 серпня 2020.
  14. ↑ Хаджи-Мурат. Краткое содержание повести. (1896). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  15. ↑ XIX ВЕК. umarlavina.narod.ru. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 16 червня 2020.
  16. ↑ Как умирают русские солдаты (Толстой). Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 17 червня 2022.
  17. ↑ Брюховецкий Г. А. 100 лет боевой и мирной жизни 79-го Пехотного Куринского полка, 1802-1902 гг. : краткие очерки из истории полка для нижних чинов. - СПб., 1902. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
  18. ↑ Ольшевский М. Я. Кавказ с 1841—1866 год. Записки М. Я. Ольшевского. Кавказ с 1841 по 1866 г. // Русская старина, № 8. 1893
  19. ↑ Publichnaya-kadastrovaya-karta.com. Выписки из ЕГРН (ЕГРП) онлайн по адресу улица Воздвиженская, Грозный (Чеченская респ) данные Росреестра (рос.). Публичная кадастровая карта России. Процитовано 17 січня 2020.

Посилання ред.

Література ред.

  • Павлюк К. К. История 51-го пехотного Литовского … полка. В 2-х тт. Одесса, 1909. — с. 359—360.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воздвиженське_укріплення&oldid=41701651