Влади́мир Любоми́ров Ле́вчев (болг. Владимир Любомиров Левчев, * 17 жовтня 1957, Софія, Болгарія) — болгарський поет, прозаїк, поет, перекладач, журналіст, політик і науковець. Син поета Любомира Левчева.

Владимир Левчев
Владимир Любомиров Левчев
Народився 17 жовтня 1957(1957-10-17) (66 років)
Софія, Болгарія
Громадянство Болгарія Болгарія
Діяльність поет, прозаїк, перекладач, політик
Alma mater Національна художня академія Болгарії
Заклад Американський університет у Болгарії
Мова творів болгарська, англійська
Роки активності з 1978
Жанр лірика, роман, есей
Батько Любомир Левчев

Біографія ред.

1976 року Владимир Левчев закінчив Першу англійську мовну гімназію в Софії й вступив до Національної художньої академії, яку закінчив у 1982 році, здобувши спеціальність «Мистецтвознавство». У 1982—1989 роках працював редактором у видавництві «Народна култура», був видавцем (до 10 листопада 1989 друкованого нелегально) незалежного літературно-політичного журналу «Глас». З 1991 по 1994 працював заступником головного редактора часопису «Литературен вестник». Левчев є членом виконавчого комітету організації «Екогласност» і головним координатором Вільного поетичного товариства.

У 1994-му поїхав до США, маючи стипендію Фулбрайта. Поки став працювати викладачем, заробляв на проживання як пекар і листоноша. 1996 року в Левчева закінчився термін програми MFA. У 1996—2007 він викладав літературу в Мерилендському університеті (Балтимор), Коледжі Монтгомері, Університеті Джорджа Вашингтона і Американському університеті (Вашингтон). Вів курс американської літератури в одній із гімназій на околиці Вашингтона. Також навчав болгарської мови в підготовчому центрі при Державному департаменті США.

Від осені 2007 року викладає літературу в Американському університеті у Болгарії.[1] (Благоєвград).

Був одружений з Цветаною (Атінулою) Паніціду[2]. Розлучений. Має сина Бояна.

Творчість ред.

Чотирнадцять збірок поезії й чотири романи Владимира Левчева видано в Болгарії, а п'ять поетичних збірок — США. Владимир перекладав болгарською вірші Еліота, Ґінсберґа, Куніца, Тейлора і Висоцького. Переклав також «Бхагавадгіту». Писав статті на тему політики і культури для болгарської газети «Дневник» та інших періодичних видань.

Твори ред.

Поезія ред.

 
Збірка поезій Любомира Левчева «Раззеленяване на сухото дърво». 1993.

По-болгарському

  • Аритмии (1978)
  • 16 стихотворения (1980)
  • Някой ден (1983)
  • Кой сънува моя живот (1984)
  • Цветя, градове и морета (1986)
  • Пейзажи на неизвестен майстор (1987)
  • София под луната (1991)
  • Раззеленяване на сухото дърво (1993)
  • Край (1994)
  • Черна книга (1997)
  • Небесни Балкани (2000)
  • Архитектура на промените. Формални стихове (2003)
  • Събрани сънища (2006)
  • Кой сънува моя живот: 1977—2007 (2007) ISBN 978-954-491-371-7[3]
  • Любов и смърт (2009) ISBN 978-954-28-0596-0[4]
  • Бхакти (2010) ISBN 978-954-44-3840-1
  • Черна книга на застрашените видове (2011) ISBN 978-954-491-714-2[5]
  • София (сънища и спомени). София: УИ «Св. Климент Охридски», 2013, 78 с. ISBN 9789540735597
  • Любов на площада. София: Скалино, 2014, 73 с. ISBN 9786197043211
  • Точно време. София: Ерго, 2015, 68 с. ISBN 978-954-868-969-4[6]
  • Марс. София: Издателство за поезия «ДА», 2018, 42 с.

По-англійському

Проза ред.

Не белетристика ред.

Переклади ред.

  • Алън Гинсбърг. Крила над черната шахта. София: Народна култура, 1983 Второ преработено издание: Алън Гинзбърг. Вой. София: Колибри, 2009
  • Одисеас Елитис. Достойно ест. София: Народна култура, 1987, 101 с.
  • Томас Стърнз Елиът. Избрани стихове. София: Народна култура, 1993, ISBN 954-04-0075-9

Зовнішні зв'язки ред.

Примітки ред.

  1. Представяне на новите преподаватели в Американския университет в Благоевград, 2007 г.[недоступне посилання з березня 2019]
  2. Емилия Миразчийска. ПОЕЗИЯТА Е НАЧИН НА МИСЛЕНЕ. Интервю с Владимир Левчев. Електронно списание LiterNet, 04.11.2014, № 11 (180). Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022. 
  3. Страница на стихосбирката на сайта на издателство Жанет-45. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 5 січня 2013. 
  4. Страница на стихосбирката на сайта на издателство Сиела. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 5 січня 2013. 
  5. Страница на стихосбирката на сайта на издателство Жанет-45. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 5 січня 2013. 
  6. Катя Атанасова, «В бялото поле на свободата» [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.], рец. в Портал за култура, изкуство и общество, 29.12.2015
  7. Сторінка збірки віршів на сайті видавництва «Cornerstone Book Publishers». Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 5 січня 2013. 
  8. Сторінка збірки віршів на сайті видавництва «Gival Press», http://www.givalpress.com/. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 5 січня 2013. 
  9. Сторінки роману на сайті видавництво «Жанет-45». Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 5 січня 2013. 
  10. Сторінки роману на сайті видавництво «Жанет-45». Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 5 січня 2013. 
  11. Страница на книгата на сайта на издателство Сиела. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 5 січня 2013. 
  12. Страница на книгата на сайта на издателство Enthusiast. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 5 січня 2013.