Ви́хрести або хрещені інородці (хрещені євреї, хрещені татари, хрещені мусульмани, хрещені буддисти) — прихильники тих чи інших напрямків віровчень про єдиного Бога, переважно аврамітичних (юдаїзму, ісламу), які добровільно чи примусово перейшли в християнство. В Україні серед вихрестів найбільшу кількість традиційно становили євреї і татари. Представників язичництва чи атеїстичних віровчень (буддизму), вихрестами як правило не називали, так само як і німців чи поляків римокатолицького, аріанського, лютеранського, баптистського та інших віросповідань, які перейшли у православ'я.

Слід звернути увагу, що поряд з наверненням у християнство (переважно в християнських країнах), відомі випадки навернення і в інші релігії (напр. в іслам в мусульманських) з християнства. Всі ці випадки мають багато спільних ознак, серед яких основні - погане розуміння основ і гоніння на прихильників віровчення, успадкованого від предків, пошук матеріальних і духовних благ, які дає нове віровчення тощо.

Див. також марани, мориски.

Вихрести на старожитній Русі (Україні) і їх значенняРедагувати

Після прийняття православного християнства як державної релігії рівноапостольним князем Києва Володимиром Великим на старожитню Русь почали з'їзджатись люди з усього світу, в т.ч. щоб долучитися до княжої дружини, стати на державну службу, займатись купецтвом, освоювати незаселені території тощо - словом долучитись до суспільства місцевих русинів. Для цього в ті часи досить було знати мову і охреститись. Крім того варто звернути увагу, що всі православні християни Русі в ті часи одночасно вважались підданими царів Ромеї (Візантії), отже хрещення сучасною мовою "відкривало візу" до багатьох країн тогочасного світу, Європи і Середземномор'я.

Пізніше, в добу Татарщини, Литви, Польщі і Гетьманщини, а згодом і Російської імперії цей підхід залишався актуальним. Належність до християнської спільноти була запорукою того, що людину приймуть як "свою" в багатьох країнах Європи, а згодом і Азії (Татарщини, Туреччини, Близького Сходу). Тому не дивно, що православна християнська спільнота старожитньої Русі (України) постійно поповнювалась за рахунок язичників (старовірів, рідновірів), євреїв, мусульман, згодом також римокатоликів і протестантів, представників інших "інославних" з точки зору руської (козацької, української) віри християнських конфесій (аріан, вірмен тощо). Звісно серед них були як і ті хто свою "нову" віру сприймали як формальність, але більшість зазвичай все таки наверталась щиро, особливо в старі, богобоязненні часи, коли люди боялись обманювати Бога і людей в питаннях віри. Якби там не було, а історія хрещених іноземців і іновірців складає важливу частину історії України і людей української (козацької, руської) православної віри.

Вихрести з юдеївРедагувати

Особливо часто євреї стали приймати християнство у XIX — початок XX століття, коли в країнах Європи релігійна приналежність до юдаїзму вже не ототожнювалось винятково з національною приналежністю.

Історично існувало як примусове хрещення євреїв, так і добровільне прийняття християнства (Добровольські).

Перехід до християнства знімав з єврея освітні та ряд інших обмежень, які існували в деяких державах, як наприклад у Російській імперії до 1917. Зокрема, в Росії євреї нерідко приймали лютеранську віру — вихідцем з єврейсько-лютеранської сім'ї був відомий композитор Р. М. Глієр. За російським законодавством дозволявся шлюб між юдеями і лютеранами без зміни віри, так само як і між лютеранами і римокатоликами, між лютеранами і православними тощо.

Відомі випадки, коли євреї приймали віру Христову для отримання права придбання землі поза межами смуги осілості, наприклад у Ворзелі біля Києва.

Серед української козацької старшини, а також польської шляхти і російських дворян існувало чимало родів, засновниками яких були хрещені євреї. Серед них - Герцики, Крижанівські, Добровольські, Перехрести та інші. До вихрестів також належали предки В.І.Леніна, Карла Маркса та ін.

Хрещені татари-ординці і татари-мусульманиРедагувати

В Україні найбільшу кількість вихрестів з мусульман традиційно становили представники різних тюркомовних народів, яких традиційно об'єднували під назвою татари, зазвичай жителі різних країн Татарщини і піддані різних держав на уламках Татарської імперії (Кримського, Казанського ханств, Золотої Орди тощо).

Їх кількість значно зросла в часи розпаду Татарського царства (Золотої Орди), чимало їх також було в інші часи. Значна частина шляхетських родів Речі Посполитої, особливо з України і Білорусі ведуть своє походження від цих людей. Серед відомих вихрестів і їх нащадків - князі Глинські, Агатангел Кримський - відомий український сходознавець та багато інших. Чимало вихрестів було серед українського козацтва, про що є численні згадки в творах української літератури.

Хрещені буддисти, калмики на СлобожанщиніРедагувати

Хрещені буддисти з'явились на Україні ще у 17-18 ст., коли на службі у російських царів з'явилось багато калмиків, вихідці з Джунгарії і Калмицького ханства, частина з яких потрапляла на Україну у складі різних сотень і полків, козацьких і драгунських. Зокрема зафіксовані спільні походи калмиків з Іваном Сірком і оселення їх на Слобожанщині (Харківщині), їхні нащадки які стали звичайними руськими і українськими людьми-козаками живуть там і понині. За одною з версій саме з хрещеними буддистами пов'язано поширення на Слобожанщині і Подніпров'ї народних ікон з Козаком Мамаєм, які за одною з версій дуже нагадують деякі типи зображень Будди у калмицькому каноні, хоча у світогляді хрещених буддистів цілком можливо символізувало Святого Духа християн, Він же Добрий Козак, Заступник і Утішитель християн-степовиків Подніпров'я.

Вихрести змішаного походженняРедагувати

На землях Русі, а потім і України здавна відоме явище людей змішаного походження, предками яких були люди різних віросповідань. Таким людям зазвичай було часто визначитися з вибором релігійної приналежності. В християнському суспільстві, яким була Україна, такі люди досить часто приймали християнство, не пориваючи при цьому повністю і з віровченням інших своїх предків.

В численних історіях часів Козаччини часто згадуються люди, частина предків яких була християнами, а частина мусульманами. З їх середовища вийшло чимало отаманів українського і донського козацтва, таких як Степан Разін чи Філон Джалалій. Цікавим є те, що якщо в історіях про запорізьке козацтво частіше зустрічається сюжет про людей, батьком яких був татарин чи турок, а матір'ю - полонена українка, то в історіях про життя донського козацтва навпаки у козаків мусульманські предки частіше були по лінії матері, а сама мати як правило виступала полонянкою, захопленою в часи військових походів.

ЮдеохристияниРедагувати

Юдеохристияни – релігійни спільноти, які існували в 1–3 ст. Члени спільноти, прийнявши християнське вчення (див. Християнство), не поривали з юдаїзмом.

У наш час тенденції юдеохристиянства відроджуються в русі "Євреї за Ісуса", представники якого сповідують віровчення, яке поєднує у собі елементи християнства і юдаїзму. В Україні громада "Євреї за Ісуса" вперше з'явилася в Одесі як місіонерська організація. На 2000 діяло 12 громад "Євреїв за Ісуса"[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Кирюшко М.І. Юдеохристияни в Україні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

ПосиланняРедагувати