Висадження
Ви́садження (виса́джування, підрива́ння) (рос. взрывание, англ. explosion, нім. Sprengen n, Schießarbeiten f pl) — процес збудження детонації зарядів вибухових речовин (ВР) в заданій послідовності та в заданий момент часу засобами, що забезпечують безпечність цієї роботи. Розрізнюють В. первинне (вибухова відбійка гірських порід від масиву), вторинне (В. крупних шматків породи, які виникли під час первинного В).
Різновиди ред.
Висадження (підривання) багатоетапне (рос. взрывание многоприемное, англ. multiple blasting; нім. mehrmaliges Sprengen n) — висадження в дек. етапів у шахтах, небезпечних за газом і пилом. Спочатку заряджаються і висаджують врубові шпури, потім після провітрювання і ліквідації можливих вибухонебезпечних концентрацій метану, що утворюються, або вугільного пилу заряджають і висаджують відбійні і оконтурюючі шпури. З поч. 60-х рр. ХХ ст. було замінене ефективнішим висадженням короткоуповільненим.
Висадження (підривання) багаторядне (рос. взрывание многорядное, англ. multirow blasting; нім. Mehrreihensprengung f) — висадження в заданій послідовності з певними інтервалами уповільнення дек. рядів (звичайно двох і більше) вибухових свердловин або шпурів для дроблення масивів гірських порід. Використовується для створення великих об'ємів (200 тис. м³ і більше) висадженої гірн. маси і подальшої безперебійної високопродуктивної роботи вантажного і трансп. обладнання при відкритих і підземних розробках. Особливо ефективно В.б. застосовується при широких робочих майданчиках на уступах рудних кар'єрів, а також для ослаблення вугільного масиву при відкритій розробці з використанням роторних екскаваторів. Див. також сітка свердловин.
Висадження в «затисненому» середовищі (на підпірну стінку) (рос. взрывание в «зажатой» среде (на подпорную стенку), англ. tight-face blasting) — висадження масиву гірських порід групою зарядів, коли відкрита поверхня уступу прикрита певним об'ємом раніше викиненої породи. Цей метод застосовується для міцних та середньої міцності порід з інтенсивною тріщинуватістю. Метод одержав широке застосування при підземній відбійці руд.
Висадження вогневе (рос. взрывание огневое, англ. cap-and-fuse blasting, fuse blasting; нім. Zündschnurzündung f) — спосіб висаджування за допомогою капсуля-детонатора з введенням в нього відрізка вогнепровідного шнура (запальна трубка). Тривалість запалювання кожного відрізка 3-10 с, тривалість горіння шнура — 60 с (за цей час робітник, який виконує висадження, повинен дістатися укриття). Мінім. довжина шнура дорівнює глибині закладання патрона-бойовика плюс 25 см (як правило, не менше 1 м), максимально — 10 м. Одночасно з запалювальною готується контрольна трубка, довжина шнура в якій на 60 см менша. Контрольна трубка запалюється першою, після її згоряння підривник зобов'язаний покинути вибій. Добором довжини і послідовності запалювання шнурів можна досягнути необхідної послідовності висадження зарядів. Один підривник у вибої не повинен підпалювати більше 16 шнурів. Запалюють шнури сірником, відрізком того ж шнура, відрізком тліючого ґнота, патрончиком. Тривалість горіння відрізка повинна забезпечувати відхід підривника в безпечне місце і, крім того, задану послідовність вибуху кожного заряду в серії. В.в. застосовується на відкритих роботах і в шахтах, не небезпечних за газом або пилом (забороняється застосовувати при проходженні вертикальних виробок). Використовується при індивідуальних зарядах, а також при послідовному висаджуванні групи зарядів відносно невеликої величини. Поряд з простотою застосування і дешевизною засобів ініціювання треба підкреслити підвищену небезпеку В.в. пов'язану з можливими газовиділеннями.
Висадження (підривання) контурне (рос. взрывание контурное, англ. smoothwall blasting; нім. Profilsprengen n) — спосіб заряджання і висаджування зарядів в оконтурюючих шпурах (свердловинах), що забезпечує отримання відносно рівної поверхні виробки з мінімальними порушеннями суцільності порід за межами її проектного профілю. Застосовується в гірн. справі при проведенні виробок, а також в гідротехн. і трансп. будівництві при спорудженні тунелів, камер і виїмок у скельних породах. Розрізняють попереднє і наступне В.к. Застосування В.к. дозволяє зменшити обсяг переборів породи за проектним контуром, підвищити стійкість укосів уступів, виїмок і гірн. виробок, знизити витрати на їх підтримку і ремонт у процесі експлуатації, зменшити витрату матеріалів при зведенні кріплення, а в досить стійких породах використати більш економічне набризк-бетонне кріплення.
Висадження (підривання) короткоуповільнене (рос. взрывание короткозамедленное, англ. millisecond delay, shortdelay blasting; нім. Sprengen n mit Kurzintervallzündung f) — послідовне висаджування окремих зарядів або окремих груп зарядів із заздалегідь заданими проміжками часу, що вимірюються мілісекундами. Здійснюється звичайно при застосуванні електродетонаторів короткоуповільненої дії, а при висаджуванні детонуючим шнуром — шляхом піротехнічних уповільнювачів. Застосування В.к. зменшує сейсмічну дію вибуху та збільшує корисне використання його енергії, внаслідок чого зменшується питома витрата ВР, покращується дроблення середовища вибухом, зменшуються заколи і ширина розвалу підірваної маси. Послідовність висаджування окремих зарядів або їхніх груп в часі і просторі характеризується схемою розстановки уповільнень. Впровадження В.к. на гірнич. підприємствах дозволило застосовувати на кар'єрах багаторядне висадження свердловинних зарядів і істотно збільшити обсяг масових вибухів при зростанні інтенсивності дроблення порід і зниженні сейсміч. впливу на навколишні споруди; поліпшити техніко-економіч. показники роботи бурового, вантажного і трансп. обладнання; збільшити безпеку виконання вибухових робіт в шахтах, небезпечних за вибухом газу або пилу і темпи проведення підгот. виробок.
Висадження (підривання) миттєве (рос. взрывание мгновенное, англ. instantaneous explosion, momentary explosion, instantaneous blasting; нім. augenblickliches Sprengen n, blitzschnelles Sprengen n, Momentzündung f) — одночасне ініціювання групи з більш-менш значної кількості зарядів. Здійснюється за допомогою електричного методу висаджування електродетонаторами миттєвої дії або за допомогою мережі детонуючого шнура. Застосовується при двосторонніх вибухах на викид і вибухах на скид. Застосовується для утворення подовжених виїмок (траншей, каналів) і відбійки руди на кар'єрах і шахтах при однорядному розташуванні зарядів, при висадженні контурних шпурів або свердловин, а також в тих випадках, коли є небезпека пошкодження сусідніх зарядів, якщо вони будуть висаджені зі сповільненням. При електрич. підриванні електродетонатори сполучаються, як правило, послідовно або паралельно, рідше застосовують змішані схеми з'єднання. У всі детонатори, ввімкнені в мережу, струм надходить одночасно, однак внаслідок їх різної чутливості інтервал часу між вибухом найменш і найчутливішого електродетонатора може досягати 0,6-2,0 мс. При В.м. спостерігаються підвищений сейсміч. вплив вибуху на навколишні об'єкти, гірше дроблення і менша ефективність дії кожного заряду, тому частіше використовують короткосповільнене висадження та сповільнене висадження.
Висадження негабариту безрозлітне, — див. гідропідривне дроблення негабариту.
Висадження (підривання) рівне (рос. взрывание гладкое, англ. even explosion, нім. ebene Explosion f) — різновид висадження (підривання) контурного, спосіб заряджання та висаджування зарядів оконтурюючих шпурів і свердловин, який забезпечує отримання рівної поверхні виробок без порушення масиву породи за межами проектного контуру. Для В.р. характерне: зближене розташування шпурів або свердловин, застосування розосереджених зарядів (заряд-гірлянда) з патронів ВР.
Висадження (підривання) струсне (рос. сотрясательное взрывание, англ. shock blasting, нім. Erschütterungssprengen n) — вибухові роботи, що виконуються з дотриманням особливих вимог на пластах, схильних до раптових викидів вугілля і газу при проведенні по вугіллю горизонтальних виробок та похилих виробок зверху вниз, при вийманні вугілля у лавах, у виробках, що проводяться по породах, небезпечних по викидах, при розробці пластів у місцях геологічних порушень у випадку виявлення ознак раптових викидів.
Висадження (підривання) уповільнене (рос. взрывание замедленное, англ. delay firing, delay blasting; нім. verzögertes Sprengen n) — послідовне висаджування зарядів в одній групі або послідовне висаджування декількох груп або рядів через задані проміжки часу, що називаються інтервалами уповільнення. В.у. може бути здійснене за допомогою електродетонаторів уповільненої дії з інтервалами від частки секунди до декількох секунд, а також шляхом електрозапалювальних трубок; величина інтервалу уповільнення в цьому випадку регулюється зменшенням довжини відрізка вогнепровідного шнура в трубці. Застосовується при проведенні підземних гірн. виробок (безпечних за газом або(та) пилом), при висадженні г.п. на викид і скидання. В.у. здійснюється електричним, вогневим або електровогневим способом. При електровисадженні інтервали уповільнення становлять 0,5; 1; 2; 4; 6; 8 і 10 с. Точного інтервалу уповільнення при вогневому і електровогневому висадженні отримати не можна. Заряди при В.у. розташовуються так, щоб виключалася можливість їх пошкодження або порушення вибухом попередніх зарядів.
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.