Вікіпедія

Виробництво водню

Виробництво водню — процеси та технології промислового виробництва водню як складова водневої енергетики, перша ланка в життєвому циклі використання водню.

Електролізер

Водень практично не зустрічається в природі в чистій формі і повинен вилучатись з інших сполук за допомогою різних хімічних методів. Важливість технологій визначається високою теплотою згоряння водню та можливостями зниження викиду парникових газів, оскільки продуктом згоряння є звичайна вода.

Загальні відомості ред.

Різноманітність способів отримання водню визначається залежністю технологічних процесів від окремих видів сировини. Поширені технології:

Технології виробництва водню ред.

Процес Кварнера ред.

Кварнер-процес або кварнер сажі та водню (CB & H)[1] — це метод, розроблений в 1980-х роках однойменною норвезькою компанією для виробництва водню з вуглеводнів, наприклад, з метану, природного газу і біогазу. Розподіл енергії у речовині під час процесу приблизно такий: близько 48 % енергії міститься в атомі водню, 40 % — у вуглеці та 10 % — у перегрітій парі[2].

Біологічне виробництво ред.

Ферментативне виробництво водню — це ферментативне перетворення органічного субстрату в біоводень, що здійснюється групою бактерій за допомогою мультиферментативних систем в три кроки, аналогічно до анаеробного перетворення. Темнова ферментація не потребує світлової енергії, тому можливе неперервне виробництво водню з органічних сполук — вдень і вночі. Фотоферментація відрізняється від темнової ферментації тим, що вона протікає лише за наявності світла. Наприклад, фотоферментація з Rhodobacter sphaeroides SH2C може бути використана для перетворення нижчих жирних кислот у водень[3]. Електрогідрогенез використовується в мікробних паливних елементах, де водень виробляється з органічних речовин (наприклад, зі стічних вод, органічних відходів або твердих речовин[4]) при напрузі 0,2 — 0,8 V.

Біоводень може вироблятися у біореакторі, що містить мікроводорості. Наприкінці 1990-х років було виявлено, що якщо з водоростей вилучити сірку, вони вироблятимуть водень замість кисню, як під час звичайного фотосинтезу.

Біоводень може вироблятись в біореакторах, які використовують іншу сировину, найчастіше цією сировиною є відходи. Цей процес здійснюється бактеріями, що поглинають вуглеводні та виділяють водень і вуглекислий газ. Є кілька способів подальшого ізолювання CO2, в результаті чого залишається лише водень. Прототип водневого біореактору на відходах введено в експлуатацію на заводі виноградних соків Велч у штаті Пенсильванія.

Електроліз з біокаталізаторами ред.

Крім звичайного електролізу, можливий також електроліз з використанням мікробів. При електролізі з біокаталізаторами водень утворюється внаслідок проходження через мікробний паливний елемент, також можуть використовуватись різноманітні водні рослини. До них належать родини Glyceria, Spartina, рис, помідори, люпин, водорості.[5]

Електроліз води ред.

Водень може вироблятись електролізом за високого тиску або електролізом води за низького тиску. У сучасних ринкових умовах 50 кВт·год електроенергії, витраченої на виробництво одного кілограма стисненого водню, коштують приблизно стільки ж, скільки водень, вироблений за 8 центів/kWh. Ціновий еквівалент пояснюється тим, що більшість водню виробляється з викопних видів палива, які ефективніше використовувати для виробництва хімічного продукту безпосередньо, ніж для виробництва електроенергії і подальшого електролізу. Так чи інакше, головним завданням водневої енергетики є отримання водню з інших джерел, тож в майбутньому планується не використовувати викопне паливо як сировину.[6]

Електроліз за високого тиску ред.

Електроліз за високого тиску — це електроліз води, при якому вода (H2O) розкладається на кисень (O2) і водень (H2), внаслідок пропускання електричного струму через воду. Різниця між таким електролізером і звичайним, полягає у тому, що водень виводиться під тиском близько 120—200 бар.[7] При стисканні водню в електролізаторі потреба у зовнішньому компресорі водню зникає, середнє споживання енергії внутрішнім компресором становить близько 3 %.

Електроліз за високих температур ред.

Водень може бути отриманий в процесі високотемпературного електролізу (HTE), що забезпечується енергією у вигляді тепла та електроенергії. Оскільки частина енергії в HTE — теплова, менша кількість енергії потребує подвійного перетворення (з тепла в електрику, а потім в хімічну форму), тому на виробництво кілограму водню витрачається набагато менше енергії.

В той час як атомна електроенергія може бути використана для електролізу, теплова ядерна енергія може застосовуватись безпосередньо для розщеплення води на кисень і водень. Розігрітий до високих температур (950—1000 ° С) газ у ядерному реакторі може розкладати воду на кисень і водень термохімічним шляхом через використання ядерної теплової енергії. Дослідження можливостей високотемпературних ядерних реакторів можуть зрештою привести до організації виробництва водню, яке буде конкурентоспроможним з виробництвом, що базується на перетворенні природного газу. General Atomics передбачає, що водень, вироблений у високотемпературному газовому реакторі (ВТГР) коштуватиме $ 1.53/кг. У 2003 році водень, одержаний переробкою природного газу, коштував $ 1.40/кг. В перерахунку на вартість природного газу у 2005 році, водень коштує $ 2.70/кг.

Високотемпературний електроліз проводився в лабораторії, з витратами 108 МДж теплової енергії на кілограм водню[8], але не в промислових масштабах. Крім того, в результаті цих процесів одержується низькоякісний «промисловий» водень, який є непридатним для використання в паливних елементах.[9]

Фотоелектрохімічне розщеплення води ред.

Найчистішим способом отримання водню є той, що базується на використанні електроенергії, виробленої фотоелектричними системами. Вода розкладається на водень і кисень шляхом електролізу — фотоелектрохімічного (PEC) процесу, який також називають штучним фотосинтезом. У фотоелектричній промисловості ведуться наукові дослідження, спрямовані на розвиток високоефективної технології мультиперехідних елементів.

Концентрація теплової сонячної енергії ред.

Для розкладання води на кисень і водень необхідні дуже високі температури. Щоб процес протікав за нижчих температур, необхідний каталізатор. Нагрівання води може відбуватись за рахунок концентрації сонячної енергії. Hydrosol-2 — це 100 кіловатний експериментальний завод на Plataforma Solar de Almería в Іспанії, який нагріває воду до необхідних 800—1200 ° С за допомогою сонячного світла. Hydrosol II введений в експлуатацію з 2008 року. Розробка цього 100 кіловатного експериментального заводу базується на модульній концепції. Отже, цілком можливо, що діапазон дії цієї технології буде розширений до мегават шляхом збільшення кількості реакторних блоків і з'єднання заводу з геліостатними полями (поля дзеркал, що автоматично орієнтуються на сонце) відповідного розміру.[10]

Фотоелектрокаталітичне виробництво ред.

Метод, вивчений Томасом Нанном і його командою в Університеті Східної Англії, складається з золотого електрода, вкритого шарами наночасток фосфіду індія (InP). Вони ввели залізо-сірчаний комплекс в шари покриття, внаслідок чого після занурення у воду і опромінення світлом під невеликим електричним струмом, вироблявся водень з ККД 60 %[11].

Термохімічне виробництво ред.

Є більш ніж 352[12] термохімічних цикла, які можуть використовуватись для розкладання води.[13] Близько десятка з них (наприклад, цикл оксиду заліза, цикл церій (IV)- церій(III) оксид, цикл цинк — цинк-оксид, сульфур-йодний цикл, мідно-хлорний і гібридний сульфурний цикл) зараз досліджуються і знаходяться на фазі випробування з метою одержання водню і кисню з води за допомогою теплової енергії та без використання електрики.[14] Ці процеси можуть бути ефективнішими, ніж електроліз за високих температур, діапазоні ефективності від 35 % — 49 % LHV. Термохімічне виробництво водню з використанням хімічної енергії вугілля або природного газу, як правило, не розглядається, бо безпосередньо хімічний спосіб є ефективнішим.

Жоден з термохімічних процесів виробництва водню не був використаний на промисловому рівні, хоча деякі з них були продемонстровані в лабораторії.

У листопаді 2021 року Мінпромторг підключило АФК «Система»[15][16][17][18] до пілотного Хабаровського проекту з виробництва щорічно запланованих 350 тисяч тонн зеленого водню.[19]

Див. також ред.

Воднева енергетика

Примітки ред.

  1. ↑ Bellona-HydrogenReport. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 10 липня 2018.
  2. ↑ https://www.hfpeurope.org/infotools/energyinfos__e/hydrogen/main03.html[недоступне посилання з березня 2019]
  3. ↑ High hydrogen yield from a two-step process of dark-and photo-fermentation of sucrose. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 10 липня 2018.
  4. ↑ Hydrogen production from organic solid matter. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 10 липня 2018.
  5. ↑ Power from plants using microbial fuel cell. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 10 липня 2018.
  6. ↑ Crabtree, George W.; Mildred S. Dresselhaus, and Michelle V. Buchanan (December 2004). "The Hydrogen Economy". Physics Today. с.  39. Архів оригіналу за 26 липня 2008. Процитовано 9 травня 2008.
  7. ↑ 2001-High pressure electrolysis — The key technology for efficient H.2[недоступне посилання з березня 2019]
  8. ↑ Steam heat: researchers gear up for full-scale hydrogen plant (Пресреліз). Science Daily. 18 вересня 2008. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 19 вересня 2008.
  9. ↑ Nuclear Hydrogen R&D Plan (PDF). United States Department of Energy. March 2004. Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2013. Процитовано 9 травня 2008.
  10. ↑ DLR Portal - DLR scientists achieve solar hydrogen production in a 100-kilowatt pilot plant. Dlr.de. 25 листопада 2008. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 19 вересня 2009.
  11. ↑ Water Splitting by Visible Light: A Nanophotocathode for Hydrogen Production[недоступне посилання з березня 2019]
  12. ↑ 353 Thermochemical cycles (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 лютого 2009. Процитовано 10 липня 2018.
  13. ↑ UNLV Thermochemical cycle automated scoring database (public)[недоступне посилання з березня 2019]
  14. ↑ Development of solar-powered thermochemical production of hydrogen from water (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2007. Процитовано 10 липня 2018.
  15. ↑ https://lenta.ru/articles/2022/02/21/farmb/
  16. ↑ https://www.cnews.ru/articles/2023-04-13_evtushenkov_vladimir_biznes_na_blago
  17. ↑ https://raexpert.ru/database/person/evtushenkov_vladimir_petrovich/
  18. ↑ https://www.tadviser.ru/index.php/Персона:Евтушенков_Владимир_Петрович
  19. ↑ https://www.osnmedia.ru/ekonomika/feliks-evtushenkov-afk-sistema/

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Виробництво_водню&oldid=41091558