Відкрити головне меню

Випадні звуки — голосні звуки [о], [е], які присутні в одних формах слів, але відсутні в інших (сон — сну, садок — садка, день — дня, беру — брати). Це явище відоме у багатьох слов'янських мовах і пов'язане із занепадом редукованих голосних.

Ця особливість, як правило, не поширюється на запозичені слова: брело́к — брело́ка, бюлете́нь — бюлете́ня (хоча трапляються помилкові форми брелка́, бю́летня)[1].

Походження випадних голоснихРедагувати

Від редукованих у сильній позиціїРедагувати

Більшість випадних походять від праслов'янських редукованих голосних і (прасл. *sъnъ, *dьnь, дв.рус. сънъ, дьнь), що перейшли в [о], [е] у сильній позиції (укр. сон, день) і зникли в слабкій (сну, дня). Проте, у багатьох словах, де голосний сходить до редукованого, випадних звуків не спостерігається: мох — моху, рот — рота, льон — льону, лев — лева (< прасл. *mъxъ, *rъtъ, *lьnъ, *lьvъ); це пояснюють дією аналогії. У деяких випадках (наприклад, беру — брати) наявність випадного історично зумовлена не редукованим в обох праслов'янських формах, а давнім чергуванням *e/*ь (*berǫ — *bьrati).

Від вставних голоснихРедагувати

Див. також: Епентеза

У деяких словах (бобер, вітер, осетер, сосен/сосон, журавель, корабель) випадні [о], [е] є вставними, тобто виниклими там на місці давніх сполучень приголосних перед редукованим (прасл. *bobrъ/*bebrъ/*bьbrъ, *esetrъ/*jesetrъ, *větrъ, *sosnъ, *žeravjь, *korabjь, дв.рус. бобръ, осетръ, вѣтръ, соснъ, журавль, корабль). Вони з'явилися, щоб уникнути сполучення кількох приголосних, прикінцевим з яких був сонорний звук. Виникнення вставного звука в сполученнях перед редукованим відбувалося не в усіх випадках: пор. Дністер (дв.рус. Дънѣстръ), але Дніпро (дв.рус. Дънѣпръ).

ПриміткиРедагувати

  1. Бюлетня чи бюлетеня?. mova.kreschatic.kiev.ua. Уроки державної мови. Процитовано 31 січня 2018. 

ДжерелаРедагувати