Винокур Григорій Осипович

Григо́рій О́сипович Виноку́р (5 (17) листопада 1896, Варшава — †17 травня 1947, Москва) — російський лінгвіст і літературознавець. Праці про російську літературу, історію російської мови, поезієзнавство, теорію словотворення.

Винокур Григорій Осипович
рос. Григорий Осипович Винокур
Ім'я при народженні	рос. Григорий Иосифович Винокур
Народився	5 (17) листопада 1896 Варшава, Російська імперія
Помер	17 травня 1947(1947-05-17)[…] (50 років) Москва, СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	мовознавець, філолог
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету
Галузь	філологія
Заклад	Філологічний факультет МДУd Московський міський педагогічний інститут імені Володимира Потьомкінаd Московський інститут філософії, літератури, історії Пушкінський Дім Інститут світової літератури ім. О. М. Горького
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Вчителі	Dmitry Ushakovd
Діти	Tatiana Vinokurd

Біографія

Закінчив Московський університет (1922), член і голова (1922—1924) заснованого Р. О. Якобсоном Московського лінгвістичного гуртка. Працював в ГАХН, викладав в МГПІ (з 1930), МДУ (з 1942) і інших вузах.

Наукова діяльність

У центрі наукових інтересів — стилістика російської мови і особливо поетична стилістика. Займався творчістю Пушкіна, Хлєбникова і ін. Брав участь в укладанні тлумачного словника російської мови під редакцією Д. М. Ушакова; ініціатор роботи із створення Словника мови Пушкіна.

Серед лінгвістичних робіт — нарис історії російської мови і декілька статей по загальномовознавчій проблематиці, в яких, зокрема відстоював необхідність історичного підходу до мови («Про завдання історії мови», 1941). Найбільш відома його робота по словотвору («Нотатки щодо російському словотвору», 1946) і викликана нею полеміка з О. І. Смирницьким з приводу аналізу слів з унікальними основами, які Винокур, на відміну від Смирницького, пропонував вважати непохідними (так зв. «спор о буженине»).

Користувався популярністю як педагог; у 1990-ті рр. учні Винокура перевидали майже всі його значні праці.

Видання

• Культура языка. М., 1929.
• Русский язык: исторический очерк. М., 1945.
• Избранные работы по русскому языку. М., 1959. [1]^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Филологические исследования. М., 1990.
• О языке художественной литературы. М., 1991.
• Биография и культура. М., 1997.
• Собрание трудов. М., 2000.

Література

• С. И. Гиндин, Н. Н. Розанова (ред.). Язык. Культура. Гуманитарное знание. Научное наследие Г. О. Винокура и современность. М.: Научный мир, 1999.