Винокур Григорій Осипович

Григо́рій О́сипович Виноку́р (5 (17) листопада 1896, Варшава — †17 травня 1947, Москва) — російський лінгвіст і літературознавець. Праці про російську літературу, історію російської мови, поезієзнавство, теорію словотворення.

Винокур Григорій Осипович
рос. Григорий Осипович Винокур
Ім'я при народженнірос. Григорий Иосифович Винокур
Народився5 (17) листопада 1896[1]
Варшава, Російська імперія[2][3]
Помер17 травня 1947(1947-05-17)[2][1][…] (50 років)
Москва, СРСР[2][3]
ПохованняВведенське кладовище
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльністьмовознавець, філолог
Alma materІсторико-філологічний факультет Московського державного університету[d]
Галузьфілологія
ЗакладФілологічний факультет МДУd
Московський міський педагогічний інститут імені Володимира Потьомкінаd
Московський інститут філософії, літератури, історії
Пушкінський Дім
Інститут світової літератури ім. О. М. Горького
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
ВчителіDmitry Ushakovd
ДітиTatiana Vinokurd

Біографія

ред.

Закінчив Московський університет (1922), член і голова (1922—1924) заснованого Р. О. Якобсоном Московського лінгвістичного гуртка. Працював в ГАХН, викладав в МГПІ (з 1930), МДУ (з 1942) і інших вузах.

Наукова діяльність

ред.

У центрі наукових інтересів — стилістика російської мови і особливо поетична стилістика. Займався творчістю Пушкіна, Хлєбникова і ін. Брав участь в укладанні тлумачного словника російської мови під редакцією Д. М. Ушакова; ініціатор роботи із створення Словника мови Пушкіна.

Серед лінгвістичних робіт — нарис історії російської мови і декілька статей по загальномовознавчій проблематиці, в яких, зокрема відстоював необхідність історичного підходу до мови («Про завдання історії мови», 1941). Найбільш відома його робота по словотвору («Нотатки щодо російському словотвору», 1946) і викликана нею полеміка з О. І. Смирницьким з приводу аналізу слів з унікальними основами, які Винокур, на відміну від Смирницького, пропонував вважати непохідними (так зв. «спор о буженине»).

Користувався популярністю як педагог; у 1990-ті рр. учні Винокура перевидали майже всі його значні праці.

Видання

ред.
  • Культура языка. М., 1929.
  • Русский язык: исторический очерк. М., 1945.
  • Избранные работы по русскому языку. М., 1959. [1][недоступне посилання з червня 2019]
  • Филологические исследования. М., 1990.
  • О языке художественной литературы. М., 1991.
  • Биография и культура. М., 1997.
  • Собрание трудов. М., 2000.

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Винокур Григорий Осипович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. а б в Catalog of the German National Library

Література

ред.
  • С. И. Гиндин, Н. Н. Розанова (ред.). Язык. Культура. Гуманитарное знание. Научное наследие Г. О. Винокура и современность. М.: Научный мир, 1999.