Якобсон Роман Осипович

Рома́н О́сипович Якобсóн (1896, Москва, Російська імперія — 1982, Кембридж, Массачусетс, США) — американський мовознавець і філолог російсько-єврейського походження.

Якобсон Роман Осипович
Народився29 вересня (11 жовтня) 1896
Москва, Російська імперія[4]
Помер18 липня 1982(1982-07-18)[1][2][…] (85 років)
Кембридж, Массачусетс, США[4] або Бостон, США[5]
ПохованняМаунт Оберн
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
 Чехословаччина
 США
Національністьашкеназі
Діяльністьмовознавець, літературознавець, педагог, історик, письменник, критик, педагог, філолог
Галузьмовознавство, структуралізм, поетика, морфологія, російська література, філологія[5] і літературознавство[5]
Alma materІсторико-філологічний факультет Московського державного університету[d] і філософський факультет Німецького університету в Празіd[6]
Відомі учніClarence Brownd
Знання мованглійська[7][8], російська[8], шведська, норвезька і чеська[8]
ЗакладГарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут і Університет Масарика
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Польська академія наук
Посадаpresident of the Linguistic Society of Americad
Конфесіяюдаїзм
У шлюбі зSoňa Haasovád
Нагороди

Діяльність

ред.

Викладав у Московському університеті, професор університетів Брно у Чехословаччині, Колумбійського у Нью-Йорку, Гарвардського і Массачусетського технологічного інституту.

Разом з Вілемом Матезіусом і Миколою Трубецьким є засновником так званої празької мовознавчої школи, що розвинула фонологічний підхід до мови і в описовому, і в історичному мовознавстві, а також теорію мовного союзу — науки про подібності в розвитку суміжних мов, незалежної від їхнього походження.

У США Якобсон переглянув поняття фонеми, розглядаючи її тепер як жмут дистинктивних рис, спільних для всіх мов світу. Для Якобсона типове прагнення до універсального в мовах, часто затушовуючи особливості поодиноких мов. У цьому ж дусі він також висунув теорію слов'янської дієвідміни на підставі однієї основи, замість традиційно прийманих двох, загальну теорію відмінка, намагався звести слов'янські системи версифікації до спільного знаменника. В усіх цих випадках багатство справжніх фактів принесене в жертву позірній простоті теорії.

Будучи русофілом, у своїх «Remarques sur l'évolution phonologique du russe comparée a celle des autres langues slaves» («Помітки про фонологічну еволюцію російської мови у порівнянні зі іншими слов'янськими мовами», 1929) фонологічний розвиток у слов'янських мовах подано як мотивований тільки в російській і сербо-хорватській мовах, тоді як усі інші слов'янські мови, з українською включно, розглядаються як позбавлені незалежного розвитку, що тільки підлягають то російським, то сербо-хорватським тенденціям. У тому ж дусі в статті «Устрій українського імперативу»[9] (1965) Якобсон намагається применшити особливості цієї форми в українській мові. Перенесений на політичну площину, цей підхід привів до нападу на політику українізації та її діячів (1934). У 1952—1954 Якобсон активно виступав проти А. Мазона в захисті справжності «Слова о полку Ігоревім». Також багато праць з кирило-мефодіївських питань.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France Roman Jakobson (1896-1982)BnF, 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б http://www.jstor.org/stable/413375
  5. а б в Czech National Authority Database
  6. Studenti pražských univerzit 1882–1945
  7. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. а б в CONOR.Sl
  9. Якобсон, Роман (1965). Устрій українського імперативу. ostromir.xyz. Процитовано 18 вересня 2023.

Література

ред.