Відкрити головне меню

Бажання прийняти у себе Паралімпійські та Олімпійські ігри 2010 висловили три міста. 2 липня 2003 року МОК оголосив столицю на своїй черговій сесії. Нею стала столиця Британської Колумбії — Ванкувер.

Процес виборівРедагувати

Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[1]

Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[2] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[3] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[2]

Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[2] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості[en] голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[4][5] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[6]

ОцінюванняРедагувати

8 міст розглядалися як столиця Ігор[7]:

Робоча група розділила Звіт про оцінку на чотирнадцять докладних тем і зважень. При виставленні оцінки робоча група дивилась на такі критерії як: якість, кількість, місце, концепція тощо[8].[9]

Таблиця балів робочої групи МОК для оцінки якості і здійсненності заявки
Критерії Вага Ванкувер Сараєво Хака Зальцбург Пхьончхан Харбін Берн Андорра-ла-Велья
               
Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max
Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка 2 6.0 8.1 3.4 6.5 6.2 8.6 6.2 7.8 5.6 8.0 7.9 8.9 4.3 6.7 3.6 6.0
Загальна інфраструктура 5 5.5 7.0 1.9 3.8 4.3 6.0 7.1 8.1 5.3 7.1 4.4 6.2 6.4 7.7 3.9 5.2
Sport venues 4 7.6 8.5 4.5 6.0 5.1 6.6 7.1 9.0 5.0 7.2 4.4 6.0 4.9 7.4 2.0 4.9
Олімпійське(і) село(а) 3 8.0 9.3 4.2 5.4 4.8 7.2 4.5 7.5 4.5 6.7 5.7 8.1 3.0 6.0 3.5 5.6
Умови довкілля і вплив на нього 2 6.7 8.5 4.8 6.7 5.5 7.5 7.8 9.0 5.5 7.5 4.0 6.3 7.5 9.0 5.2 7.5
Проживання 5 7.0 8.5 2.0 3.0 3.5 4.5 9.0 10.0 5.5 6.5 5.0 6.0 6.5 8.0 4.0 5.0
Транспортна концепція 3 6.9 8.1 4.6 6.4 4.9 6.8 7.2 8.4 6.1 7.8 4.8 6.9 6.4 7.8 4.5 6.4
Безпека і охорона 3 6.8 7.8 4.0 6.0 6.0 7.6 6.2 7.2 5.4 7.2 6.2 7.6 6.0 7.0 5.0 6.4
Досвід минулих спортивних змагань 3 7.0 8.3 3.0 6.0 4.7 7.3 7.0 9.0 4.7 7.3 4.0 6.3 7.0 8.3 2.0 5.0
Фінанси 3 6.4 7.6 3.4 4.0 6.1 6.7 6.8 8.0 5.1 6.0 5.1 6.0 6.5 8.0 4.6 5.2
Загальний проект 3 7.0 9.0 3.0 5.0 5.0 6.5 7.0 8.0 6.0 7.5 5.0 6.0 4.5 6.5 3.0 4.0

Кандидатами стали:

Берн провів референдум, на якому жителі висловилися проти проведення.

ВибориРедагувати

Результати голосуванняРедагувати

Результати подання заявок міст-кандидатів
Місто НОК 1-ий раунд 2-ий раунд
Ванкувер

 

  Канада 40 56
Пхьончхан

 

  Південна Корея 51 53
Зальцбург   Австрія 26

ПриміткиРедагувати

  1. Olympic Charter (PDF). International Olympic Committee. 2004-09-01. ISBN 92-9149-001-6. Архів оригіналу за 2008-06-09. Процитовано 2008-06-04. 
  2. а б в Host City Election Procedure. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 2008-06-19. Процитовано 2008-06-04. 
  3. Role and composition of the Evaluation Commission. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 2008-06-13. Процитовано 2008-06-04. 
  4. FAQ - ELECTION OF AN OLYMPIC GAMES HOST CITY - Host city election. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 2008-07-17. Процитовано 2008-06-04. 
  5. Election procedure. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 2008-06-01. Процитовано 2008-06-04. 
  6. The Organizing Committees of the Olympic Games. The Movement. International Olympic Committee. Процитовано 2008-06-04. 
  7. Report of the IOC Candidature Acceptance Working Group for the XXI Olympic Winter Games in 2010. International Olympic Committee. Процитовано 2014-07-16. , p.4
  8. olympic.org. 
  9. Report by the IOC candidature acceptance working group to the IOC Executive Board (PDF). International Olympic Committee. 2008-03-14. с. 97. Процитовано 2012-08-01. 

ПосиланняРедагувати