Вестсплейнінг
| Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
Вестсплейнінг (англ. Westsplaining; поєднання слова west і неформальної форми splaining з герундієм explaining) — пейоративний термін, який критикує суспільно-політичні погляди західного світу на Центральну та Східну Європу та її історичні та поточні відносини з Московією, Російською імперією, СРСР та Російською Федерацією[1]. Це слово набуло вірусної популярності під час російського вторгнення в Україну 2022 року[2] після того, як Ян Смоленський та Ян Дуткевич визначили це слово як «феномен людей з англосфери, які голосно нав'язують свою аналітичну схему та політичні рецепти на Центральний та Східний Європейський регіони»[2][3].
Використання до 2022 року ред.
У 2019 році журналіст Едвард Лукас описав термін westsplaining як звичайну подію на конференціях, дипломатичних зустрічах та онлайн-соціальних мережах, в яких західні жителі критикували недовіру східних європейців до «діалогу з Росією». Лукас вважав, що жителями Вестплейна є праві західні люди, які «таємно» захоплюються російськими військовими інтервенціями; ліві західні люди, які бачили НАТО, США та витрати на оборону як «справжнього ворога»; і третя група, які були «просто жадібними». Лукас стверджував, що західна територія призвела до того, що жителі Заходу неправильно оцінили російські загрози та дії проти Західної та Східної Європи і не змогли повчитися у жителів Сходу.[4]
Російське вторгнення в Україну ред.
У своєму есе від 4 березня 2022 року Ян Смоленський та Ян Дуткевич стверджували в The New Republic, що соціополітичний аналіз російського вторгнення в Україну 2022 року з боку основної англосфери ігнорував аналіз східноєвропейських вчених, які відреагували, описавши це ставлення як західне. Смоленський і Дуткевич звинуватили англосферних вчених і політичних коментаторів з усього політичного спектру, включаючи Джона Міршаймера,[5][6] Теда Галена Карпентера з Інституту Катона, Вольфганга Стріка, Джеффрі Сакса, Янніса Варуфакіса, Такера Карлсона, Маріану Карлсона, Маріану Карпентера, Маріану з Маццу відносини між НАТО та Росією та США мають першочергове значення, нехтуючи міжнародно-правовим правом України на самовизначення. Смоленський і Дуткевич стверджують, що «[в]західних рамках занепокоєння Росії визнаються, а Східної Європи — ні»[3].
Правознавець Патрик Лабуда в цьому контексті описав westsplaining як ігнорування російського імперіалізму як пояснення вторгнення, на користь розширення НАТО як основного причинного фактора. Лабуда заявив, що існує «реальний ризик» того, що юристи-міжнародники можуть зайти на захід у ширшому контексті свого правового аналізу російського вторгнення в Україну 2022 року. Основна теза зводиться до відсутності розуміння реальної причини «розширення НАТО», яке сталося не через імперські амбіції США, а через російську історію вторгнення до сусідніх країн, зокрема багато східноєвропейських держав не забули життя в тоталітарній радянській окупації другої половини XX століття. Вступаючи до НАТО, східноєвропейські країни гарантували собі безпеку та незалежність перед наростанням реваншистських настроїв у Росії[2].
Східні європейці, включно з анархісткою Зосею Бром і філософом Терезою Гандль, критикували лівих західників, оскільки вони ігнорували самовизначення та політичне діяння східних європейців у контексті дискусій, пов'язаних з вторгненням, і ігнорували російський імперіалізм[7][6].
Популярність терміну вестсплейнінг збереглася у червні 2022 року щодо «високостатусних» західних людей у Twitter, які не погодилися з аналогією між російським расизмом щодо українців та расизмом проти чорношкірих американців[en][8][6].
Вестсплейнінг щодо вторгнення також був помічений «уявним апокаліптичним зіткненням між силами „свободи“ та „авторитарної темряви“» та ігнорував питання дискримінації за «статтю, расою, сексуальністю чи незвичайністю»[9].
Реакції ред.
Вихід польської політичної партії «Ліві разом» з коаліції «Прогресивний інтернаціонал» та з DiEM25 було пов'язано із західним поясненням вторгнення (нездатність однозначно заявити про підтримку українського суверенітету) західних членів коаліції[7][6].
Яніс Варуфакіс, грецький економіст і політик, якого Смоленський і Дуткевич звинуватили у західному сплейнінгу[3], інтерпретував західну течію як заперечення політичної активності східних європейців. Варуфакіс відповів на критику, сказавши, що він усвідомлює думку східців про те, що нерозширення НАТО все одно призвело б до російського вторгнення в Україну, але не погодився з цим. Він стверджував, що як точка зору східців, так і альтернативна гіпотеза про те, що нерозширення НАТО не призвело б до війни і «небезпечної напруженості в Східній Європі», є недоказовими контрафактами, і що описування його як західника не є виправданим як частина шанобливого діалогу між лівими[10].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Lucas, Edward (25 березня 2019). Europe's 'frontline' states have a lot to teach the 'old West.' Perhaps we should listen. Center for European Policy Analysis. Архів оригіналу за 17 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ а б в Labuda, Patryk I. (12 квітня 2022). On Eastern Europe, 'Whataboutism' and 'West(s)plaining': Some Thoughts on International Lawyers' Responses to Ukraine. European Journal of International Law. Архів оригіналу за 16 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ а б в Smoleński, Jan; Dutkiewicz, Jan (4 березня 2022). The American Pundits Who Can't Resist 'Westsplaining' Ukraine. The New Republic. Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ It’s Time to Stop “Westsplaining” | CEPA. cepa.org (амер.). 25 березня 2019. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ Why we need to talk about ‘Westsplaining’. Monash Lens (амер.). 13 квітня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ а б в г McCallum, Alasdair (13 квітня 2022). What we lose by 'Westsplaining' the Russian invasion of Ukraine. Monash University. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ а б Mannheim, Linda (4 квітня 2022). 'F*ck Leftist Westsplaining!'. The Nation. Архів оригіналу за 11 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ Hrytsenko, Hanna (19 червня 2020). Westsplaining Ukraine. Euromaidan Press. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ choi, shine; de Souza, Natália Maria Félix; Lind, Amy; Parashar, Swati; Prügl, Elisabeth; Zalewski, Marysia (26 квітня 2022). Questioning war. International Feminist Journal of Politics. Taylor & Francis. 24 (2): 193—197. doi:10.1080/14616742.2022.2054156. Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ Varoufakis, Yanis (23 березня 2022). My reply to the Charge of Westsplaining Eastern Europeans. YanisVaroufakis.eu. Архів оригіналу за 29 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.