Велігоцька Ніна Іванівна

Ніна Іванівна Велігоцька (31 липня 1935(19350731), Конотоп — 19 серпня 2015, Київ) — кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки художників України.

Велігоцька Ніна Іванівна
Народилася 31 липня 1935(1935-07-31)
Конотоп Сумської області
Померла 19 серпня 2015(2015-08-19) (80 років)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність мистецтвознавець, художник
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавстваd
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

ЖиттєписРедагувати

Велігоцька Ніна Іванівна народилась 31 липня 1935 року в Конотопі Сумської області в родині службовців. 1953 року закінчила Конотопську середню школу, а 1958 — Московський університет імені Михайла Ломоносова під керівництвом викладача В. Василенка. В 1958—1992 роках працювала старшим науковим співробітником у Київському НДІ історії та теорії архітектури. Авторка п'ятнадцяти книг, присвячених образотворчому мистецтву України, а також понад двохсот п'ятдесяти статей в українських і закордонних виданнях. Померла 19 липня 2015 року на вісімдесятому році життя. Того ж року в Конотопській дитячій художній школі відкрилася світлиця Ніни Велігоцької.

ТворчістьРедагувати

Художній стиль Ніни Велігоцької — неопримітивізм; система образно-пластичного мислення й формотворення — у руслі української національної живописної культури. Підготувала персональні виставки: у Сумах та Конотопі (обидві — 1996), у Києві (2002). Брала участь у підготовці шеститомної «Історії українського мистецтва» (Київ, 1967), уклала альбом «Веселкові барви: Українське декоративне мистецтво» (1971), каталог «Єдність: 100 українських митців світу — сторіччю українських поселень у Канаді» (1991); авторка мистецтвознавчих досліджень: «Співдружність: Творчі взаємозв'язки народного і професійного мистецтва Радянського України» (1973), «Сучасне українське народне мистецтво» (1976), «Марія Приймаченко» (1989), «Монументально-декоративне мистецтво України» (1989, співавторство; усі — Київ). Серед її доробок — книга «Шляхами Малевича. Зупинка — Конотоп».

« Я розпочала пошуки – навіть у газету дала об’яву: «Шукаю Малевича!». І таки шукала – на базарах, у колекціонерів, де тільки можна собі уявити… У результаті мені до рук потрапили три роботи, що, ймовірно, належать пензлю Малевича. Серед них і цей «Портрет дівчинки». Він був в одного конотопського колекціонера, який не мав жодної гадки про те, чия це може бути робота… »

— Ніна Велігоцька, про пошук творів Малевича

Особливою рисою Велігоцької Ніни Іванівни є новаторський підхід до мистецтвознавства. Ніна Іванівна не боялася вступати в полеміку з найвідомішими мистецтвознавцями, відстоюючи свою думку, зокрема й щодо творчості Малевича, яку Ніна Велігоцька довго й скрупульозно досліджувала, надаючи віднайденим фактам якогось містицизму. Вона стимулювала колег по мистецькому цеху до творчих пошуків, організовувала проведення наукових конференцій, висловлюючи власне бачення тих чи інших питань мистецтвознавства, що часом йшло в розріз із загальноприйнятим.

З 1999 року Ніна Велігоцька займається живописом. Майстерня художниці розташовувалась на Андріївському узвозі. Підготувала серії «Краса — захист. Ангел України» (1991), «Дорога», «Конотопська відьма» (обидві — 1992), «Жива ікона» (1993), «Квітки пам'яті», «Кандибинка» (обидві — 1995); «Букет моїх спогадів» (1992—1995). З 1996 року членкиня правління київської Національної спілки художників.

Досягнення і відзнакиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • «Я родом з дитинства» // ОМ. 2002. № 2.
  • Примак О. «Конотоп — мій маленький Париж»//Конотопський край. — 1996. — 28 грудня
  • Сумщина в іменах.- Суми: Рекламно-видавниче об'єднання «АС-Медіа» СумДУ, 2003.- 624 с.
  • Федевич Л. Букет спогадів Ніни Вілегоцької//ЧП.1996.- 22 листопада