Великоніг нікобарський
| Великоніг нікобарський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Megapodius nicobariensis Blyth, 1846 | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Великоніг нікобарський[2] (Megapodius nicobariensis) — вид куроподібних птахів родини великоногових (Megapodiidae).
Поширення ред.
Ендемік Нікобарських островів, що належать Індії. Два підвиди трапляються на 14 островах: M. n. abbotti на Великому Нікобарі, Малому Нікобарі, Кондулі, Менчалі, Трісі, Мерое та М. n. nicobariensis на островах Каморта, Трінкат, Нанкоурі, Катчалл, Тересса, Бомпока і Тілланхонг. Загальна популяція виду оцінюється у 750-1500 птахів.
Опис ред.
Великий птах, завдовжки 37–43 см. Оперення коричневе, голова сіра. На голові є коричневий чубчик. Лицьова маска неоперена, червоного кольору. Хвіст короткий. Ноги міцні, сірого кольору.
Спосіб життя ред.
Харчується значною мірою насінням Macaranga peltata, а також комахами, равликами, ракоподібними та плазунами. Як і інші смітні кури, яйця закопує у купу ґумусу, де вони розвиваються за рахунок сонячного тепла та тепла, що виникає при гнитті рослин. При цьому за кладкою стежить самець, регулюючи температуру. Пташенята вже через кілька годин можуть бігати, а через кілька діб намагаються літати.
Підвиди ред.
- Megapodius nicobariensis abbotti (Oberholser, 1919)
- Megapodius nicobariensis nicobariensis (Blyth, 1846)
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Megapodius nicobariensis: інформація на сайті МСОП (версія 2020.1) (англ.) 16 червня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання ред.
- BirdLife Species Factsheet [Архівовано 2 січня 2009 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |