Відкрити головне меню

Григорій Іванович Великоконь (19201982) — старший сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник нацистсько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).

Великокінь Григорій Іванович
Народження 23 вересня 1920(1920-09-23)
Шосткинський район, Сумська область
Смерть 13 серпня 1982(1982-08-13) (61 рік)
Шостка, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Звання старший сержант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна медаль «За відвагу»

Зміст

БіографіяРедагувати

Григорій Великокінь народився 23 вересня 1920 року в селі Богданівка (тепер — Шосткинський район Сумської області України) в селянській родині. Отримав неповну середню освіту, після чого працював у колгоспі. У 1940 році Великоконь був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію Шосткинським районним військовим комісаріатом, служив на Далекому Сході, командував відділенням.

ВійнаРедагувати

З 1941 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь у боях на Центральному і 1-му Білоруському фронтах, три рази був поранений в боях. Член ВКП(б) з 1943 року.

Наказом по 422-го стрілецького полку №: 71/н від: 01.03.1944 року помічник командира взводу 7-ї стрілецької роти сержант Великоконь нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що під час наступу полку в районі дер. Язвин Паричского району Поліської області БРСР закидав гранатами ручний кулемет противника і знищив 4 німецьких солдатів.в тому числі 2-х під час виходу з оточення.[1]Легко поранений 8.03.1944 року.

До червня 1944 року старший сержант Григорій Великоконь командував взводом 422-го стрілецького полку 170-ї стрілецької дивізії 48-ї армії 1-го Білоруського фронту. Відзначився під час звільнення Гомельської області Білоруської РСР[2].

24 червня 1944 року взвод Великоконя атакував висоту 147,1 біля села Запіллі Рогачевського району на західному березі річки Друтий. Великоконь першим піднявся в атаку і зі своїм взводом вибив противника і першої траншеї, особисто знищивши понад 20 ворожих солдатів і офіцерів. Коли взвод захопив висоту, противник зробив контратаку на його позиції. З криком: «За Батьківщину! За Сталіна!» — Великоконь захопив свій взвод в атаку і кулеметним вогнем знищив 24 солдатів і офіцерів противника. Надалі в бою за село Запіллі взвод знищив розрахунок ворожої батареї, просуванню заважала стрілецьких підрозділів, захопивши 4 гармати і 4 автомашини. В бою Великоконь отримав важке поранення, але продовжував керувати взводом, поки командир батальйону не наказу евакуювати його з поля бою[3].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм" старший сержант Григорій Великоконь був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 608[4].

В грудні 1945 року Великоконь був демобілізований.

Після війниРедагувати

Проживав в місті Шостка, працював на хімічному комбінаті, активно брав участь у громадському житті міста. Помер 13 серпня 1982 року, похований на Центральному кладовищі в Артемівському мікрорайоні Шостки.

НагородиРедагувати

Також нагороджений низкою медалей, в тому числі медаллю «За відвагу»[джерело?].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник / Пред. ред. колегії І. Н. Шкадов. — М: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаєв — Любичев/. — 911 с. — 100 000 екз. — ISBN отс., Реєстр. № у РКП 87-95382.
  • У подорож по Сумщині. — Харків, 1979.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — Київ, 1980.