Великий Уступ
Вели́кий Усту́п, уступ Роджерса[2] (англ. Great Escarpment) — гірська система, урвистий схил високих внутрішніх плоскогір'їв Південної Африки, який простягається на 2000 км вздовж берегів Індійського і Атлантичного океанів від Зімбабве до Анголи.
Великий Уступ | |
Країна | ПАР[1], Лесото[1], Зімбабве[1], Есватіні[1], Намібія[1] і Ангола[1] |
---|---|
Великий Уступ у Вікісховищі |
Координати: 32°12′00″ пд. ш. 22°38′24″ сх. д. / 32.2000000000277779577118054° пд. ш. 22.64000000002777924° сх. д.
Кожна частина уступу має власну назву. Виділяються гори Камісберґе і Боккефелдберґе в Намакваленді. Гори Роххефелдберґе і Комсберґе поблизу Сатерленда; хребет Нювефелдберґе поблизу Бофорт-Веста; гори Коуефелдберґе (2130 м) і Сніуберґе (2504 м) над Графф-Рейнетом і гори Стормберґе на півночі від Квінстауна.
Великий Уступ досягає найбільших висот у Драконових горах біля східного кордону Лесото, де кілька місць досягають висот понад 3350 м. Найвища вершина ПАР — гора Нджесуті (Njesuthi) (3446 м) на самому кордоні з Лесото, а вершина Драконових гір Тхабана-Нтленьяна (3482 м) розташована в Лесото. У цьому районі Великий Уступ являє собою систему зубчастих контрфорсів і глибоких амфітеатрів.
Від моря Великий Уступ виглядає як неприступна стіна, значна крутизна якої пояснюється виходами базальтових лав. Зустрічаються глибокі ущелини і каньйони постійних і тимчасових водотоків.
Великий уступ затримує значну частину вологи, яка надходить з Індійського океану. Це обумовлює посушливість внутрішніх районів Південної Африки.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/Wielkie-Urwisko;3995728.html
- ↑ Белозоров С. Т. Африка. — К.: Радянська школа, 1957.
Джерела
ред.- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Jürgen Kempf: Land-Degradation in Namibia nordöstlich des Wendekreises. Eine Problemskizze. In: Die Erde. Bd. 127, Nr. 4, 1996, S. 265–278, (Digitalisat (PDF; 4,76 MB)).