Велика Ведмедиця II

тьмяна карликова сфероїдальна галактика в сузір'ї Великої Ведмедиці

Карликова галактика Велика Ведмедиця II (англ. Ursa Major II Dwarf, UMa II dSph) — це карликова сфероїдальна галактика (dSph), розташована в сузір'ї Великої Ведмедиці й виявлена 2006 року в даних, отриманих Слоанівським цифровим оглядом неба[1]. Галактика перебуває на відстані близько 30 кілопарсек від Сонця і наближається до Сонця зі швидкістю близько 116 км/с[4]. Її класифікація (dSph) означає, що вона має еліптичну (співвідношення осей ~ 2:1) форму з напівсвітловим радіусом близько 140 парсек[3].

Велика Ведмедиця II
Відкриття 2006
Розташування (епоха J2000.0)
Сузір'я Велика Ведмедиця
Пряме піднесення 08г 51х 30.0с[2]
Схилення +63° 07′ 48″[2]
Відстань 98 ± 16 тис.св.р. (30 ± 5 кпк)[1]
Видима зоряна величина (V) 14,3 ± 0,5[1]
Характеристики
Тип dSph[1]
Маса ~ 5 млн.мас Сонця M
Риси одна з найменших і найбільш тьмяних галактик-супутників Чумацького Шляху, без зореутворення
Позначення
UMa II galaxy, Ursa Major II Dwarf[2]

Велика Ведмедиця II є одною з найменших і найтьмяніших галактик-супутників Чумацького Шляху[note 1] — її інтегрована світність лише в 4000 разів більша, ніж Сонця (абсолютна видима зоряна величина становить приблизно -4,2)[1], що значно нижче за світність більшості кулястих скупчень. Ця галактика має меншу світність, ніж деякі зорі, наприклад, Канопус. Вона порівняна за світністю з Беллатрікс в Оріоні. Однак її маса становить близько 5 млн. сонячних мас, тобто співвідношення маса-світність галактики становить близько 2000[4]. Це може бути завищеною оцінкою, оскільки Велика Ведмедиця II має дещо неправильну форму й може перебувати в процесі припливного (гравітаційного) розриву[1].

Зоряне населення Великої Ведмедиці II складається здебільшого зі старих зір, сформованих щонайменше 10 мільярдів років тому[1]. Металічність цих зір також дуже низька [Fe/H] ≈ −2.44 ± 0.06 — вони містять у 300 разів менше важких елементів, ніж Сонце[5]. Зорі цієї галактики були, мабуть, одними з перших зір, що сформувались у Всесвіті. На цей час зореутворення в галактиці не спостерігається, а вимірювання не виявили в ній нейтрального водню — верхня межа становить лише 562 M[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

  1. а б в г д е ж Zucker, D. B.; Belokurov, V.; Evans, N. W.; Kleyna, J. T.; Irwin, M. J.; Wilkinson, M. I.; Fellhauer, M.; Bramich, D. M.; Gilmore, G.; Newberg, H. J.; Yanny, B.; Smith, J. A.; Hewett, P. C.; Bell, E. F.; Rix, H. -W.; Gnedin, O. Y.; Vidrih, S.; Wyse, R. F. G.; Willman, B.; Grebel, E. K.; Schneider, D. P.; Beers, T. C.; Kniazev, A. Y.; Barentine, J. C.; Brewington, H.; Brinkmann, J.; Harvanek, M.; Kleinman, S. J.; Krzesinski, J.; Long, D. (2006). A Curious Milky Way Satellite in Ursa Major. The Astrophysical Journal. 650: L41. arXiv:astro-ph/0606633. Bibcode:2006ApJ...650L..41Z. doi:10.1086/508628. 
  2. а б в SIMBAD Astronomical Database. Results for Ursa Major II. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 19 листопада 2011. 
  3. а б в Martin, N. F.; De Jong, J. T. A.; Rix, H. W. (2008). A Comprehensive Maximum Likelihood Analysis of the Structural Properties of Faint Milky Way Satellites. The Astrophysical Journal. 684 (2): 1075. arXiv:0805.2945. Bibcode:2008ApJ...684.1075M. doi:10.1086/590336. 
  4. а б Simon, J. D.; Geha, M. (2007). The Kinematics of the Ultra‐faint Milky Way Satellites: Solving the Missing Satellite Problem. The Astrophysical Journal. 670: 313. arXiv:0706.0516. Bibcode:2007ApJ...670..313S. doi:10.1086/521816. 
  5. Kirby, E. N.; Simon, J. D.; Geha, M.; Guhathakurta, P.; Frebel, A. (2008). Uncovering Extremely Metal-Poor Stars in the Milky Way's Ultrafaint Dwarf Spheroidal Satellite Galaxies. The Astrophysical Journal. 685: L43. arXiv:0807.1925. Bibcode:2008ApJ...685L..43K. doi:10.1086/592432. 
  6. Grcevich, J.; Putman, M. E. (2009). H I in Local Group Dwarf Galaxies and Stripping by the Galactic Halo. The Astrophysical Journal. 696: 385. arXiv:0901.4975. Bibcode:2009ApJ...696..385G. doi:10.1088/0004-637X/696/1/385. 

Координати:   08г 51м 30с, +63° 07′ 48″