Відкрити головне меню

Олексі́й Федо́сійович Ва́тченко (12 (25) лютого 1914(19140225), Лизавето-Кам'янка — 22 листопада 1984, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, Герой Соціалістичної Праці (8.12.1973). Член ЦК КПУ (у 1960–1984 роках). Член Політбюро ЦК КП України (у березні 1966 — листопаді 1984). Кандидат у члени ЦК КПРС (у 1961–1966 роках). Член ЦК КПРС (у 1966–1984 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го і 7—10-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань.

Олексій Федосійович Ватченко
Олексій Федосійович Ватченко
1-й секретар Хмельницького обкому Компартії України
1959 — 1963
1-й секретар Дніпропетровського сільського обкому Компартії України
1963 — 1964
1-й секретар Черкаського обкому Компартії України
1964 — 1965
1-й секретар Дніпропетровського обкому Компартії України
1965 — 1976
Голова Президії Верховної Ради УРСР
24 червня 1976 — 22 листопада 1984
Попередник: Грушецький Іван Самійлович
Спадкоємець: Шевченко Валентина Семенівна
 
Партія: КПРС
Освіта: Дніпропетровський університет
Народження: 25 лютого 1914(1914-02-25)
Лизавето-Кам'янка (нині в межах міста Дніпро)
Смерть: 22 листопада 1984(1984-11-22) (70 років)
Київ, СРСР
Похований: Байкове кладовище
Автограф: Підпис Ватченка.gif
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці — 1973
Орден Леніна — 1958Орден Леніна — 1964Орден Леніна — 1966Орден Леніна — 1969
Орден Леніна — 1973Орден Леніна — 1977Орден Леніна — 1984Орден Жовтневої Революції — 1971
Орден Червоного Прапора  — 1944Орден Червоного Прапора  — 1944Орден Олександра Невського — 1942
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

БіографіяРедагувати

Народився 12 (25) лютого 1914(19140225) року в селі Лизавето-Кам'янці (нині в межах Дніпра) в селянській родині. Після закінчення у 1938 році фізико-математичного факультету Дніпропетровського університету працював учителем, завідувачем навчальної частини, директором середньої школи у місті Дніпропетровську. Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. Брав участь у боях німецько-радянської війни. Служив командиром батареї 76-мм гармат, начальником артилерії 661-го стрілецького полку 200-ї стрілецької дивізії. Воював на Південно-Західному, Північно-Західному, 2-му Прибалтійському фронтах. У серпні 1944 року був поранений, перебував на лікуванні.

З 1945 року працював заступником завідувача, потім завідувачем відділу народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих. З 1948 року — другий секретар Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

З 1949 року — перший секретар Нікопольського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. З 1953 по 1954 рік — завідувач відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів Дніпропетровського обласного комітету КП України.

З 1954 по грудень 1955 року — секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України. З грудня 1955 по травень 1959 року — другий секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України.

У травні 1959 — січні 1963 року — перший секретар Хмельницького обласного комітету КП України.

У січні 1963 — грудні 1964 року — перший секретар Дніпропетровського сільського обласного комітету КП України.

У грудні 1964 — жовтні 1965 року — перший секретар Черкаського обласного комітету КП України.

У жовтні 1965 — червні 1976 року — перший секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 грудня 1973 року Олексію Федосійовичу Ватченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 19601984 роках член ЦК КП України. З 18 березня 1966 року до 22 листопада 1984 року член Політбюро ЦК КП України.

У 19611966 роках кандидат у члени ЦК КПРС. З 8 квітня 1966 року член ЦК КПРС. Учасник XXIII (1966), XXIV (1971), XXV (1976), XXVI (1981) з'їздів КПРС.

З 24 червня 1976 до 22 листопада 1984 року — голова Президії Верховної Ради Української РСР.

 
Могила Олексія Ватченка

Жив у Києві. Помер 22 листопада 1984 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Його сестра Горпина Федосіївна Ватченко була директором Дніпропетровського історичного музею, лауреатом Шевченківської премії.

НагородиРедагувати

У літературіРедагувати

Зображений у творі О. Гончара «Собор» як безпринципна та груба людина, про що також писав П. Шелест.

ЛітератураРедагувати