Шевченко Валентина Семенівна

Валенти́на Семе́нівна Шевче́нко (уроджена Соляник; 12 березня 1935(19350312), Кривий Ріг — 3 лютого 2020, Київ) — компартійний та державний діяч УРСР, за часів незалежності України — громадський діяч. Кандидат педагогічних наук (1972). Член ЦК КПУ в 1976—1990 роках. Член Політичного бюро ЦК КПУ в березні 1985 — червні 1990 року. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках.

Шевченко Валентина Семенівна
Шевченко Валентина Семенівна
Голова Президії Верховної Ради УРСР
листопад 1984 — 4 червня 1990
Попередник: Ватченко Олексій Федосійович
Спадкоємець: посаду ліквідовано
 
Партія: КПРС
Освіта: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1960)
Науковий ступінь: кандидат педагогічних наук (1972)
Народження: 12 березня 1935(1935-03-12)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР СРСР
Смерть: 3 лютого 2020(2020-02-03) (84 роки)
Київ
Національність: українка
Громадянство: СРСР і Україна
Автограф: Valentyna Shevchenko Signature 1989.png
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден Жовтневої РеволюціїОрден Дружби народів
Грамота Президії Верховної Ради УРСР — 1968

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народилась 12 березня 1935 р. у Кривому Розі, Дніпропетровської області в родині шахтаря з українського козацького роду Соляників. Представники роду Соляників у юридичних документах, пов'язаних з цим регіоном, згадуються вже в середині XVIII ст.

З 1954 року — старша піонервожата, вчитель географії Криворізької середньої школи, секретар Криворізького міського комітету ЛКСМУ Дніпропетровської області.

Член КПРС з 1957 року.

У 1960 році закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка, географічний факультет.

У 1960—1962 роках — секретар Дзержинського районного комітету КПУ міста Кривого Рогу.

У 1962—1969 роках — секретар і завідувач відділу ЦК ЛКСМ України.

У 1969—1972 роках — заступник міністра освіти Української РСР.

У 1972—1975 роках — голова Президії Українського товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами.

У 1975—1985 роках — заступник Голови Президії Верховної Ради Української РСР.

З 22 листопада 1984 по 27 березня 1985 року — виконувач обов'язків голови, а з 27 березня1985 по 4 червня 1990 року — Голова Президії Верховної Ради Української РСР.

У 1986 році, будучи головою Президії Верховної Ради УРСР, підписала наказ про створення двох нових районів — Згурівського у Київській області і Брусилівського у Житомирській, з метою розселення біженців з Чорнобильської зони.

У квітні 1988 року підписала Постанову Президії Верховної Ради УРСР про відмову у помилуванні Івана Гончарука, якого було розстріляно у червні 1989 року за антирадянську військову діяльність у лавах УПА, причому за цими звинуваченнями він вже відбув покарання у 1945—1956 роках в Гулазі і потім до 1975 року в засланні.

З 1991 року — на пенсії.

З вересня 1997 року — на громадській роботі. Очолювала Національний фонд «Україна — дітям», Всеукраїнський благодійний фонд сприяння розвитку фізичної культури, спорту і туризму.

З 2002 року — голова Конгресу ділових жінок України.

В останні роки життя Валентина Шевченко рідко з'являлась на публіці та не давала інтерв'ю, мала проблеми зі здоров'ям і лікувалася в «Феофанії».[1]

Валентина Шевченко померла 3 лютого 2020 року. Прощання має пройти 6 лютого, після чого вона буде похована на Байковому кладовищі.[1][2].

Звання та нагородиРедагувати


ПриміткиРедагувати

  1. а б Померла спікер Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко. УНІАН. 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020. 
  2. Померла спікерка Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко. LB.ua. 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати