Вальтер Шмітт
Вальтер Шмітт (нім. Walter Schmitt; 13 січня 1879, Гамбург — 18 вересня 1945) — німецький офіцер, один з організаторів СС, обергрупенфюрер СС і генерал військ СС (20 квітня 1942).
Вальтер Шмітт | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Walter Schmitt | ||||||||||||||
Народився |
13 січня 1879[1] Гамбург, Німецька імперія | |||||||||||||
Помер |
18 вересня 1945 (66 років) або 1945 Прага, Священна Римська імперія | |||||||||||||
Країна | Німеччина | |||||||||||||
Діяльність | політик, військовослужбовець | |||||||||||||
Знання мов | німецька | |||||||||||||
Учасник | Друга світова війна | |||||||||||||
Членство | СС[2][3] і СА | |||||||||||||
Посада | депутат рейхстагу Третього рейхуd | |||||||||||||
Військове звання |
Обергруппенфюрер СС, генерал військ СС (20 квітня 1942) | |||||||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2] і Німецька національна народна партія | |||||||||||||
Нагороди |
| |||||||||||||
Біографія
ред.13 січня 1899 року вступив в 77-й (ганноверський) піхотний полк. Учасник Першої світової війни, командир роти. 31 грудня 1920 року вийшов у відставку. 1 серпня 1931 року вступив в НСДАП (квиток №592 784), 8 лютого 1932 року — в СС (посвідчення №28 737). З 1 січня 1934 року — начальник штабу оберабшніта СС «Ельба». 1 березня 1934 року призначений референтом рейхсфюрера СС, займався кадровими питаннями СС, причому його статус в організації постійно підвищувався. З 1 червня 1935 року — особистий референт рейхсфюрера СС і начальник управління кадрів СС (в складі Головного управління СС). Одночасно з 5 травня 1937 року займав пост інспектора юнкерських училищ СС. 1 червня 1939 року на базі управління (та інших підрозділів) було створено Головне кадрове управління СС, на чолі якого був поставлений Шмітт. 1 жовтня 1942 року зарахований для особливих доручень в особистий штаб рейхсфюрера СС. В кінці війни взятий в полон чеськими військами. На процесі військового трибуналу в Празі засуджений до смертної кари. Повішений.
Нагороди
ред.- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний кут старих бійців
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
- Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1943)
Література
ред.- Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
- ↑ Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — 2 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — 732 с. — ISBN 978-3-596-16048-8