Вальтер Рітц

швейцарський фізик-теоретик, математик

Ва́льтер Рітц (нім. Walter Ritz; 22 лютого 1878, Сьйон (нім. Зіттен), Вале, Швейцарія — 7 липня 1909, Геттінген, Німецька імперія) — швейцарський фізик-теоретик, математик.

Вальтер Рітц
нім. Walter Ritz
Walter Ritz Physicist.gif
Народився 22 лютого 1878(1878-02-22)[1][2][…]
Сьйон[1]
Помер 7 липня 1909(1909-07-07)[1][2][…] (31 рік)
Геттінген, Німецька імперія[1]
·туберкульоз[4]
Поховання кладовище Нордгаймd
Країна Flag of Switzerland.svg Швейцарія
Діяльність фізик, математик
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь фізика, математика
Заклад Геттінгенський університет
Ступінь докторський ступінь[1]
Вчителі Герман Мінковський
Батько Rafael Ritzd
Нагороди

CMNS: Вальтер Рітц у Вікісховищі

Біографічні даніРедагувати

Вальтер Рітц народився в 1878 р. в сім'ї художника-пейзажиста випускника Дюссельдорфської академії мистецтв Рафаеля Рітца і дочки інженера Ноєрдлінгера (нім. Noerdlinger) з Тюбінгії (з 1973 року округ Тюбінген). Рітц, обдарований яскравими здібностями, без зусиль закінчив комунальний Ліцей Сьйона. Вже в дуже молодому віці він відрізнявся впевненістю суджень, що пізніше проявилося у виборі тем його наукових робіт.

У 1899 р. Рітц вступив до Цюрихської політехнічної школи, потрапивши в одну групу з Альбертом Ейнштейном. Частково це пояснює, чому вони займалися близькими проблемами фізики, а їхні ідеї перегукувалися. Також вони дискутували в пресі і навіть співпрацювали.

З 1901 року продовжив навчання у Геттінгенському університеті. Перебування в Геттінгені було найщасливішим періодом його життя. Його здоров'я тоді не було настільки підірване, щоб перешкодити йому навчатися у обраних ним вчителів. Особливо помітний вплив на формування його розуму надали Д. Гільберт і В. Фогт (нім. Woldemar Voigt). Саме Фойґту він подав і захистив 19 грудня 1902 року свою дисертацію «До теорії серійних спектрів»[5] з найвищою оцінкою «summa cum laude» («з вищою похвалою»).

Після захисту дисертації Рітц відправився в Нідерланди у Лейден, по дорозі (у Ганновері) зустрівшись з К. Рунге для обговорення проблем спектроскопії. У Лейдені (1903) разом з товаришем П. Еренфестом Рітц відвідував лекції і семінари Г. А. Лоренца[6]

У травні-червні 1903 р. Рітц працював в Інституті Кайзера у Бонні, де йому вдалось експериментально виявити відсутню лінію дифузної серії калію, котру він передбачив ще у дисертації. В кінці 1903 року Рітц поїхав у Париж і працював в лабораторії Е. Коттона (фр. Aimé Auguste Cotton) у Вищій нормальні школі.

У липні 1904 року Рітц змушений повернутись у Швейцарію через різке погіршення здоров'я і протягом трьох років намагався його відновити на різних легеневих курортах. За цей період він практично не публікувався.

З початку 1907 року Рітц відновив інтенсивну наукову діяльність. З вересня 1907 р. він працював в лабораторії Ф. Пашена у Тюбінгені. Навесні 1908 року Рітц переїхав в Геттінген для читання лекцій, хоча сили вже покидали його.

Рітц помер 7 липня 1909 р від туберкульозу.

Наукові заслугиРедагувати

Роботи у фізиці присвячені спектроскопії, теорії теплового випромінювання, електродинаміці. Розробив ідею обчислення частот безпосередньо з енергетичної умови, без розв'язування диференціальних рівнянь. В 1908 році відкрив закон, згідно з яким хвильове число довільної спектральної лінії дорівнює різниці двох термів із множини термів, характерних даному елементу. Формулу, що описує довільну спектральну лінію елемента записав у 1890 році Й. Р. Рідберґ. Звідси і назва «комбінаційний принцип Рідберґа — Рітца».

Другий напрям досліджень відноситься до вирішення варіаційних задач теоретичної фізики. За цим напрямом Рітц опублікував у 1908 році велику працю «Про новий метод вирішення деяких варіаційних задач математичної фізики»[7], а в 1909 році вийшла в світ його публікація «Теорія поперечних коливань квадратної пластини з вільними границями», присвячена застосуванню методу. Рітц запропонував (1909) новий «прямий» метод наближеного вирішення варіаційних задач (метод Рітца), що знайшов застосування у теорії коливань, теорії пружності, будівельній механіці. Метод Рітца є розвитком методу Релея (іноді його називають методом Релея — Рітца).

Третій напрям робіт пов'язаний зі спробою Рітца радикально реконструювати електродинаміку на базі альтернативного до максвелівського підходу, що бере початок ще у працях К. Гауса та Б. Рімана. До даного напрямку відносяться 9 праць Рітца, 8 з яких вийшли друком у 1908—1909 рр. Серед них велика стаття «Критичні дослідження із загальної електродинаміки» та стаття «Про основи електродинаміки і про теорію чорного випромінювання». Останню критикував А. Ейнштейн у відомій статті «Про проблему випромінювання» (1909). В цих працях Рітц виклав свою балістичну (емісійну) теорію, у якій він дав новий варіант електродинаміки, оптики та теорії гравітації.

Рітц і Ейнштейн написали у співавторстві статтю «До сучасному стану проблеми випромінювання»[8].

Важливим спором геніїв було ставлення до космологічного застосування червоного зсуву Доплера. Не відразу кидається в очі корисна особливість для науки наукових спорів Рітца[9]. Він визнає граничною швидкість світла при випромінюванні нерухомим джерелом, 300 000 км/сек, але поєднує її з ефектом Доплера в своїй балістичній теорії. Представлена ​​в цій теорії версія випромінювання часток розвинена сьогодні до адуальной теорії будови мікросвіту з доступним перевірці дослідом, поки що описаним умоглядно[10]. У дискусіях народжується непроста істина, актуальність тем збереглася і, схоже, нині збільшується.

Вшанування пам'ятіРедагувати

Кратер Рітц на зворотному боці Місяця названий на честь науковця.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116574372 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. https://archive.org/details/gesammeltewerkew003778mbp
  5. Ritz W. Gesammelte Werke. Walter Ritz. Oeuvres (Paris: Gautier-Villars, 1911) P. 1-77.
  6. Френкель В. Я. Пауль Эренфест. Изд. 2-е. М.: Атомиздат, 1977.
  7. Walter Ritz Über eine neue Methode zur Lösung gewisser Variationsprobleme der mathematischen Physik Journal für die Reine und Angewandte Mathematik, vol. 135, pages 1—61.
  8. W. Ritz and A. Einstein, Physikalische Zeitschrift, 10, 323—324 (1909)
  9. Семиков, Сергей (2010 №12). Ритц против Доплера. technicamolodezhi.ru (рос.). Редакція журналу "Техника - молодёжи". Архів оригіналу за 12 березень 2018. 
  10. T.H.Vu, Ханой, В'єтнам. (29.01.2016). The misconceptions about the quantum physics achievements of the XX century. newwayforphysics.files.wordpress.com (англ.). 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати