Валеріо Фіорі

	Валеріо Фіорі
	Валеріо Фіорі
Особисті дані
Народження	27 квітня 1969 (54 роки)
	Рим, Італія
Зріст	185 см
Вага	75 кг
Громадянство	Італія
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
1982-1985; 1986-1987	«Лодіджані»; «Лаціо»
Професіональні клуби*
Національна збірна**
Тренерська діяльність***
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті. ; Інформацію оновлено 6 липня 2018.
	** Інформацію про ігри та голи за національну збірну ; оновлено 6 липня 2018.
	*** Тільки на посаді головного тренера.
Валеріо Фіорі у Вікісховищі

Валеріо Фіорі (італ. Valerio Fiori, нар. 27 квітня 1969, Рим) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року входить до тренерського штабу клубу «Мілан».

Клубна кар'єра ред.

Народився 27 квітня 1969 року в місті Рим. Вихованець місцевого клубу «Лодіджані». За нього Валеріо зіграв один матч в сезоні 1985/86 у Серії C2.

У 1986 він перейшов у інший столичний клуб «Лаціо», де в першому сезоні виступав за молодіжну команду, вигравши молодіжний чемпіонат Італії 1986/87^[it], а наступного сезону 1987/88 вийшов з командою до Серії А. У вищому італійському дивізіоні дебютував 8 січня 1989 року в грі проти «Фіорентини» а починаючи з наступного сезону 1989/90 він став основним воротарем «орлів», залишаючись у цьому стані до 1992 року і вважався одним з найбільш перспективних італійських воротарів^[1]. У сезоні 1992/93 Фіорі зробив кілька результативних помилок^[2]^[3], у тому числі вирішальна у чвертьфіналі Кубка Італії проти «Торіно»^[4], через яку римляни вилетіли з турніру, а Фіорі на позиції основного воротаря був замінений на Фернандо Орсі. Загалом же за «біло-блакитних» Фіорі за сім сезонів провів 132 матчі в усіх турнірах, в яких пропустив 148 голи.

Влітку 1993 року за 2,5 мільярда лір перейшов у «Кальярі»^[5], де відразу став основним воротарем і допоміг клубу дійти до півфіналу Кубка УЄФА 1993/94^[6]. Втім у сезоні 1995/96 Фіорі програв конкуренцію Беньяміно Абате^[7] і в 1996 році змушений був покинути клуб, перейшовши в «Чезену» з Серії Б^[8], з якою вилетів до Серії С1.

У 1997 році він повернувся до Серії А, ставши резервістом Франческо Тольдо у «Фіорентині»^[9], тому за сезон зіграв лише одну гру у Серії А та три гри у національному кубку, після чого перейшов в іншу команду вищого дивізіону «П'яченцу». В цій команді Фіорі розглядався як основний воротар, але через ряд помилок по ходу сезону він втратив місце в основі, пропустивши вперед Серджо Маркона^[10].

1999 року перейшов до клубу «Мілан»^[11], де став третім воротарем команди^[12], через що за дев'ять років у команді він зіграв лише у двох офіційних іграх: 24 травня 2003 року проти «П'яченци» (в останньому турі Серії А 2002/03, де вийшла велика кількість резервістів, щоб надати відпочинок основі «Мілану» напередодні фіналу Ліги чемпіонів проти «Ювентуса», який міланський клуб в підсумку виграв, дозволивши Фіорі стати володарем найпрестижнішого європейського трофею), а другий матч — 18 грудня 2003 року на «Сан-Сіро» проти «Сампдорії» в Кубку Італії, коли Фіорі замінив травмованого Крістіана Абб'яті і допоміг їй перемогти 1:0^[4]. В подальшому контракт футболіста неодноразово продовжувався, підкреслюючи важливість Фіорі в роздягальні, проте він не мав ніякої ігрової практики. Будучи третім воротарем і нечасто потрапляючи навіть на лаву запасних, він здобув з клубом усі головні національні та міжнародні трофеї — ставав чемпіоном Італії, а також виборов титул володаря Кубка та Суперкубка Італії, а також по два рази ставав переможцем Ліги чемпіонів УЄФА та Суперкубка УЄФА, і ще одного разу виграв клубний чемпіонат світу у 2007 році. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Мілан» у 2008 році.

Його контракт з «Міланом» закінчився 30 червня 2008 року, після чого він у віці 39 років закінчив ігрову кар'єру.

Виступи за збірну ред.

Протягом 1989—1990 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став півфіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1990 року. Всього на молодіжному рівні зіграв у 4 офіційних матчах.

Кар'єра тренера ред.

По завершенні кар'єри гравця 2008 року Валеріо залишився у «Мілан», ставши тренером воротарів, де пропрацював з 2008 по 2016 рік^[13].

Після цього співпрацював з Кларенсом Зеєдорфом, колишнім партнером по «Мілану», працюючи тренером воротарів у китайському «Шеньчжені»^[14], а потім і помічником Зеєдорфа у іспанському «Депортіво», втім 5 липня 2018 року повернувся до роботи тренера воротарів у «Мілані»^[15].

Статистика виступів ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок Італії			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього за
Сезон	Команда	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1987–88	«Лаціо»	B	2	-4	КІ	-	-	-	-	-	-	-	-	2	-4
1988–89		A	12	-11	КІ	2	-4	-	-	-	-	-	-	14	-15
1989–90		A	28	-25	КІ	2	-2	-	-	-	-	-	-	30	-27
1990–91		A	34	-36	КІ	2	-3	-	-	-	-	-	-	36	-39
1991–92		A	32	-37	КІ	3	-4	-	-	-	-	-	-	35	-41
1992–93		A	11	-19	КІ	4	-3	-	-	-	-	-	-	15	-22
Усього за «Лаціо»			119	-132		13	-16		10	-11		-	-	132	-148
1993–94	«Кальярі»	A	34	-47	КІ	1	-1	КУЄФА	10	-11	-	-	-	45	-59
1994–95		A	29	-32	КІ	2	-1	-	-	-	-	-	-	31	-33
1995–96		A	19	-29	КІ	4	-8	-	-	-	-	-	-	23	-37
Усього за «Кальярі»			82	-108		7	-10		10	-11		-	-	99	-129
1996–97	«Чезена»	B	18	-22	КІ	1	-1	-	-	-	-	-	-	19	-23
1997–98	«Фіорентина»	A	1	-0	КІ	3	-1	-	-	-	-	-	-	4	-1
1998–99	«П'яченца»	A	28	-36	КІ	1	-1	-	-	-	-	-	-	29	-37
1999–00	«Мілан»	A	0	-0	КІ	0	-0	ЛЧ	0	-0	СІ	0	-0	0	-0
2000–01		A	0	-0	КІ	0	-0	ЛЧ	0	-0	-	-	-	0	-0
2001–02		A	0	-0	КІ	0	-0	КУЄФА	0	-0	-	-	-	0	-0
2002–03		A	1	-4	КІ	0	-0	ЛЧ	0	-0	-	-	-	1	-4
2003–04		A	0	-0	КІ	1	-0	ЛЧ	0	-0	СІ+СУ+МКК	0	-0	1	-0
2004–05		A	0	-0	КІ	0	-0	ЛЧ	0	-0	СІ	0	-0	0	-0
2005–06		A	0	-0	КІ	0	-0	ЛЧ	0	-0	-	-	-	0	-0
2006–07		A	0	-0	КІ	0	-0	ЛЧ	0	-0	-	-	-	0	-0
2007–08		A	0	-0	КІ	0	-0	ЛЧ	0	-0	СУ+КЧС	0	-0	0	-0
Усього за «Мілан»			1	-4		1	-0		0	-0		0	-0	2	-4
Усього за кар'єру			249	-302		26	-29		10	-11		0	-0	285	-342