Валер'яна

рід рослин
(Перенаправлено з Валеріана)

Валер'яна[1] або Валеріана[2] (Valeriana) — рід багаторічних трав'янистих рослин підродини валер'янові (лат. Valerianoideae) родини жимолостеві (лат. Caprifoliaceae). Включає понад 400 видів, котрі поширені в помірних, субтропічних і тропічних гірських регіонах світу[3]. Наукова назва походить від лат. valere — «бути здоровим». Назва була вперше вжита в книзі італійського ботаніка Маттео Сільватіко (1285—1342).

Валер'яна
Valeriana officinalis 002.JPG
Валер'яна лікарська (Valeriana officinalis) — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Ряд: Черсакоцвіті (Dipsacales)
Родина: Жимолостеві (Caprifoliaceae)
Підродина: Valerianoideae
Рід: Валер'яна (Valeriana)
L.
Види

докладніше див. Список видів роду валер'яна

Commons-logo.svg Вікісховище: Valeriana

Найбільш відомий вид — валер'яна лікарська (лат. Valeriana officinalis L.), широко використовується як лікарський засіб.

Ботанічний описРедагувати

Кореневище довжиною 2-4 см, діаметром 2 см, з численними корінням, довжиною до 20 см і діаметром 1-4 мм. Кореневище і корінь мають характерний запах.

Квітки дрібні, запашні, від білих до темно-рожевих.

Цвіте з травня по серпень, плоди дозрівають в липні — вересні.

ПоширенняРедагувати

Виростає в Європі, в центральній і північній частинах Азії, в Північній і Південній Америці. Валеріана росте на схилах гір, по берегах річок, на заливних, болотистих місцях, на лісових галявинах. Часто утворює великі зарості, які використовують для заготівлі коренів.

В Україні зростають[1][3]: валер'яна дводомна (Valeriana dioica), валер'яна Ґроссгейма (Valeriana grossheimii), валер'яна лікарська (Valeriana officinalis), валер'яна російська (Valeriana rossica), валер'яна повзучопагонова (Valeriana stolonifera), валер'яна трикрила (Valeriana tripteris), валер'яна бульбиста (Valeriana tuberosa).

Біологічні особливостіРедагувати

Цвіте з травня по серпень. Плоди дозрівають в червні — вересні. Валеріана лікарська складається з декількох підвидів і різновидів, що розрізняються між собою деякими морфологічними ознаками і місцепроживанням. Вона добре пристосовується до умов середовища, тому зростає на найрізноманітніших ґрунтах, в різних температурних умовах. Як вологолюбна культура, добре росте на ділянках з підвищеною вологістю ґрунту. Хороші врожаї дає на осушених і окультурених торфовищах.

Розмножується насінням.

ЗастосуванняРедагувати

Харчове застосуванняРедагувати

У США валеріану використовують при виробництві есенцій, лікерів, настоянок. Як ароматизатор вона входить в препарат для гаванських сигар і турецького тютюну.

Як пряність, валеріану використовують в основному в європейських країнах. В Англії свіже листя додають в салати. Іноді з них готують салат гарнір до рибних страв.

Лікарські властивостіРедагувати

Валеріана використовується в медицині як седативний засіб. Терапевтична дія валеріани обумовлена комплексом речовин, які містяться в ній, перш за все ефірною олією та алкалоїдами. У кореневищах і коренях кількість ефірної олії досягає 2 %.

ВидиРедагувати

ГалереяРедагувати


ПриміткиРедагувати

  1. а б Valeriana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. а б Valeriana L. / Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 13.03.2021. 
  4. а б в Stevanovic, V. (1996). Analysis of the central European and Mediterranean orophytic element on the mountains of the W and central Balkan peninsula with special reference to endemics. Bocconea 5 (1): 77–97. 
  5. Sims, John (1816). Curtis's Botanical Magazine, Or, Flower-garden Displayed. London, UK: Sherwood, Neely, and Jones. Volume 43, No.1825. 
  6. Valeriana uliginosa (Torr. & A. Gray) Rydb.: mountain valerian. United States Department of Agriculture Natural Resources Conservation Service. Процитовано 10 January 2017.