Валеран II (герцог Лімбурга)

(Перенаправлено з Валеран III (герцог Лімбургу))

Валеран II (нім. Walram III von Limburg, фр. Waléran III de Limbourg; бл. 1175 — 2 липня 1226) — 5-й герцог Лімбурга в 12211226 роках, граф Люксембургу в 12141226 роках, граф Арлона (як Валеран IV). Часто рахують як Валеран III, ведучи відлік від першого графа Лімбурга-Арлона.

Валеран II
Waleran III of Limburg.png
Народився 1165[1][2]
Помер 2 липня 1226
Rolducd, Керкраде, Лімбург, Нідерланди
Поховання Rolducd
Діяльність аристократ
Титул герцог
Рід House of Limburgd
Батько Henry III, Duke of Limburgd
Мати Sofie von Saarbrückend
Брати, сестри Simon van Limburgd і Hendrik van Wassenbergd
У шлюбі з Ермезінда II (графиня Люксембургу) і Cunigunda of Lorrained[3]
Діти Henry IV, Duke of Limburgd, Gerard I of Durbuyd, Генріх V (граф Люксембургу), Waleran of Monschaud[2], Catherine of Limburgd[4], Mathilde of Limburgd, Sofia van Limburgd[2][4], Jutta van Limburgd[2] і Gerhard III de Luxembourg, Seigneur de Durbuyd[4]
Див. також: Валеран

ЖиттєписРедагувати

Походив з Лімбурзького дому. Другий син Генріха III, герцога Лімбургу, та Софії фон Саарбрюкен. Народився близько 1175 року. Рано оженився з представницею Лотаринзького дому, отримавши як посаг сеньйорію Моншау.

У 1190 році разом з батьком відправився в Третій хрестовий похід. У Палестині вони приєдналися до армії англійського короля Річарда I. У 1192 році повернулися на батьківщину. 1194 році брав участь у битві біля Новіль-сюр-Меєнь, де його батько на чолі коаліції зазнав поразки від графа Бодуена V де Ено.

У 1196 році разом з батьком брав участь у повстанні проти імператора Генріха VI Гогенштауфена, який в цей час перебував в Італії. Після смерті Генріха VI в 1197 році брав участь у виборі німецьким королем Філіппа Гогенштауфена. У 1206 році Валеран брав участь в битві біля Вассенбергу, де супротивники Гогенштауфена — Оттон Брауншвейзький і Бруно IV фон Зайна, архієпископ Кельна, зазнали нищівної поразки. Після вбивства Філіппа I, короля Німеччини, в 1208 році разом з батьком перейшов на бік Оттона Брауншвейзького, якого було оголошено королем Німеччини.

У 1211—1212 роках Валеран в складі армії Генріха I, герцога Брабанту, брав участь у війні проти Гуго де П'єррпона, єпископа Льєжа, прихильника Гогенштауфенів. 1213 року помирає дружина Валерана.

1214 році у складі війська імператора Оттона IV брав участь у битві при Бувіні, де імператорська армія зазнала поразки. Того ж року Валеран оженився з Ермезіндою II, графинею Люксембургу. У 1214 і 1216 році спробував відвоювати Намюр (родинний спадок дружини) в Філіппа II, маркграфа Намюрського, проте марно. 1217 року між ними укладено мирний договір, що підтвердив статус-кво. Водночас у 1216—1217 роках безуспішно намагався захопити Північний Айфель в Енгельберта I фон Берга, архієпископа Кельна.

1217 року доєднався до П'ятого хрестового походу. У 1218 році брав участь в облозі Дамієти. Невдовзі в союзі з Дітрихом V, графом Клеве, Вільгельмом III, графом Юліхом, висунув претензії від імені сина та невістки на графство Берг, внаслідок чого вступив у конфлікт з Енгельбертом I фон Берг, архієпископом Кельна. Війна виявилася невдалою. 1220 року після поразки своїх союзників Валеран уклав мирний договір з архієпископом, за яким останній отримував графство Берг, а син і невістка Валерана ставали спадкоємцями цього графства.

1221 році після смерті батька успадкував герцогство Лімбург і графство Арлон, оскільки до того помер його старший брат Генріх. Слідом за цим знову спробував відвоювати Намюр, але марно. За Другим Дінанським договором від імені дружини і себе відмовився від прав на Намюрське маркграфство.

1226 року брав участь у поході короля Генріха Гогенштауфена до Італії. Після повернення звідти Валеран III помер. У герцогстві Лімбург йому спадкував син Генріх IV, а в графстві Люксембург — дружина Ермезінда стала одноосібною правителькою.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Кунігунда, донька Фрідріха I, герцога Лотарингії

Діти:

  • Софія (д/н—1226/1227), дружина Фрідріх II, граф Альтена і Ізенбергу
  • Матильда (д/н—1234), дружина Вільгельма III, графа Юліх
  • Генріх (1195—1247), герцог Лімбургу, граф Берга
  • Валеран (д/н—1242), сеньйор Моншау

2. Дружина — Ермезінда II, графиня Люксембургу.

Діти:

  • Катерина (1215—1255), дружина Матьє II, герцога Лотарингії
  • Генріх (1216—1271), граф Люксембургу, граф Арлона, маркграф Намюра
  • Жерар (1223—1276), граф Дарбюі

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Gade, John A. (1951). Luxemburg in the Middle Ages. E.J. Brill.
  • Loud, Graham A.; Schenk, Jochen, eds. (2017). The Origins of the German Principalities, 1100—1350: Essays by German Historians. Routledge.