Відкрити головне меню

Валентин Бакфарк (також Балінт Бакфарк; 15 серпня 1506, Брашов, Трансильванія (на території сучасної Румунії)[6] — 22 серпня 1576) — угорський віртуоз-лютніст та композитор епохи Ренесансу.

Валентин Бакфарк
Valentin Greff Bakfark.jpg
Народився бл. 1507[1][2][…]
Брашов, Румунія[4]
Помер 15 серпня 1576(1576-08-15)[5][3]
Падуя, Венеціанська республіка[4]
·чума
Громадянство
(підданство)
Flag of Louis II of Hungary.svg Угорщина
Діяльність композитор, лютніст
Галузь композитор

Зміст

БіографіяРедагувати

Батьки та ранні рокиРедагувати

Батько Томаш був також лютністом, але дуже рано помер і Валентин залишився сиротою. Виховувався у родині Грефів та навчався музиці у Буді при дворі короля Януша I Запілля. Вважають, що був до 1540 р. при королівському палаці. Але, за іншими даними, у цей час він побував також в Італії та Парижі. Про дитинство його невідомо майже нічого, а про молодість — дуже мало.

Зрілі рокиРедагувати

Королева Ізабелла Ягелонка, дружина короля Януша, дуже любила музику, відзначила талант Бакфарка й надала йому дворянське звання. У 1550 р. музикант одружився у Кракові на вдові на ім'я Катерина литовського походження, з якою мав двох дітей. Ще з 1549 р. композитор мешкав у Польщі, де був придворним лютністом короля Сигізмунда Августа II. І аж до 1566 р. він залишався придворним музикою і також багато мандрував Європою. Був вірний польському королю, хоч мав неодноразово пропозиції від інших монархів.

Вигнання з королівського палацуРедагувати

Незрозуміло, що сталося 1566 р., але Бакфарк зробив чи сказав щось, що викликало гнів короля. Він ледь устиг втекти перед тим, як солдати розграбували його дім та знищили власність. Деякий час жив у Відні, а потім повернувся у Трансильванію, але ненадовго. У 1571 р. переїхав до Падуї.

Смерть та спадокРедагувати

15 чи 22 серпня 1576 р. помер у Падуї від чуми. Було спалено велику кількість його рукописів, бо у ті часи був звичай знищувати речі тих, хто помер від чуми.

Виконувати його твори було дуже важко, тому збереглася лише невелика їх частина і ще менша була опублікована. До нас дійшли його 9 фантазій, 7 мадригалів, 8 пісень та 14 мотетів з дуже точними поліфонічними аранжуваннями для лютні. Також він транскрибував твори сучасних йому композиторів, таких, як Жоскен Депре (Josquin des Prez), Якоб Клемент (Jacob Clement), Николя Гомберт (Nicolas Gombert) и Орландо ди Лассо (Orlando di Lasso). Дуже відомі його аранжування для лютні польських народних пісень. Дві збірки його п'єс були видані у Ліоні («Intabulatura» 1953) та Кракові («Harmoniarum Musicarum…», 1565). Його мистецтво вважалося наскільки досконалим, що у Польщі навіть виникло прислів'я «Після Бакфарка не кожен візьметься за лютню».

ПриміткиРедагувати

  1. ISNI
  2. SNAC — 2010.
  3. а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118652028 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC00523/00627.htm
  6. Деякі джерела вказують датою його народження 15 серпня 1501 або навіть, 1526 року.

ПосиланняРедагувати