Вікіпедія

Валентина Лисиця

американська класична піаністка, уродженка Києва польсько-російського походження
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисиця (прізвище).

Лисиця Валентина Євгенівна (нар. 11 грудня 1973, Київ[4]) — американська класична піаністка, уродженка Києва польсько-російського походження[5][6].

Лисиця Валентина Євгенівна
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 11 грудня 1973(1973-12-11) (50 років)
Місце народження Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Роки активності 1977 — тепер. час
Громадянство СРСР, США і Росія[2]
Професія піаністка
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Інструменти фортепіано
Жанр класична музика
Псевдоніми Queen of Rachmaninoff[3]
Лейбл Audiofon Records
Нагороди
Орден Дружби
valentinalisitsa.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Валентина Лисиця народилася в Києві і почала грати на фортепіано в три роки, щоб уже через рік виконати свій перший сольний концерт. Незважаючи на ранню схильність до музики, її дитячою мрією було стати професійною шахісткою[7]. У дитинстві Лисиця відвідувала Київську середню спеціальну музичну школу ім. Лисенка, пізніше разом зі своїм майбутнім чоловіком, Олексієм Кузнєцовим, навчалася в Людмили Цвірко у Київській консерваторії. У 1984 році в дуеті зі скрипалькою Тетяною Полячок Лисиця виграла юнацький конкурс виконавців «Концертіно Прага». У 1991 році Лисиця і Кузнєцов виграли перший приз престижного міжнародного конкурсу фортепіанних дуетів «Dranoff International Two Piano Competition», що дозволило їм переїхати в США, щоб продовжити свої кар'єри концертних піаністів і в 1995 році дебютувати на нью-йоркському фестивалі «Mostly Mozart Festival» в Лінкольн-центрі.

Концертна діяльність ред.

У концертному сезоні 2008-2009 Лисиця дала понад вісімдесят концертів з такими іменитими складами, як Симфонічний оркестр штату Сан-Паулу, Новозеландський симфонічний оркестр, Варшавський філармонічний оркестр, Празький камерний оркестр, а також виконала кілька камерних дуетів, серед яких виступи з американським віолончелістом Лінном Харреллом, американським скрипалем Джиммі Ліном, американським альтистом Роберто Діасом, британською скрипалькою Ідою Гендель.

Найважливішою співпрацею, за словами самої піаністки, був дует з американською скрипалькою Гіларі Ган. Про популярність Лисиці серед публіки свідчать виступи в таких залах, як Карнеґі-Хол і Евері Фішер Хол (Нью-Йорк, США), «Консертгебау» (Амстердам, Нідерланди) і Великий концертний зал Віденського музичного товариства («Wiener Musikverein»).

Концертний репертуар піаністки налічує понад сорок творів, у тому числі всі концерти Людвіга ван Бетховена та Сергія Васильовича Рахманінова, обидва концерти Дмитра Дмитровича Шостаковича і єдиний концерт Едварда Гріга.

Українофобська кампанія ред.

Валентина Лисиця проводить послідовну антиукраїнську кампанію у Твіттері, де звинувачує українську владу в агресії на Донбасі та всіляко підтримує агресивну політику Росії та Володимира Путіна в збройному протистоянні з Україною на Сході України. Вона є прихильницею анексії Криму Російською Федерацією в березні 2014 року. Через низку антиукраїнських виступів і підтримку інтервенції Росії в Україні філармонія Торонто скасувала її концерти. Причиною була вказана пропаганда ненависті проти етнічних і соціальних груп, які включали також африканців, неповносправних осіб та людей, які пережили Голокост. Сама піаністка вважає свої пости «сатиричними» і «художньою гіперболою» та у відповідь на звільнення поширила свою медіакампанію проти керівництва симфонічного оркестру Торонто і проти особи, яку пропонували на її місце.[8][9]

Випадок зі звільненням піаністки використовується російською пропагандистською машиною для спроби розколу в західному суспільстві та поширення штампів путінської пропаганди в канадській пресі[10].

У 2015 році нідерландський авіаперевізник «KLM», через скарги пасажирів на її політичну позицію, вилучив твори Валентини Лисиці з мультимедійної системи на борту літаків компанії[11].

30 вересня 2021 року Валентина Лисиця отримала паспорт так званої ДНР. 9 травня 2022 виступала у розбомбленому Маріуполі з нагоди влаштованого окупантами свята "перемоги"[12].

Фігурант бази даних центру «Миротворець»[13].

Дискографія ред.

Студійні альбоми ред.

Лисиця записала 6 CD (2 соло CD) в Audiofon Records (два в дуеті з Олексієм Кузнєцовим), Золотий CD для лейблу CiscoMusic з віолончелістом ДеРосса, дует зі скрипалькою Ідою Гендель. Лисиця нещодавно брала участь з HORSE the Band в записі їх пісні «Rape Escape», що займає провідну роль в останньому на даний момент альбомі «Desperate Living».

Офіційні відеовидання ред.

  • Valentina Lisitsa plays Schwanengesang (Schubert 's last 14 Songs transcribed by Liszt) (2005)
  • F. Chopin, 24 Etudes for Piano op. 10, op. 25 (2004)
  • Black & Pink (2006)

Цікаві факти ред.

До українофобського скандалу Валентину Лисицю позиціювали як найпопулярнішу піаністку світу на YouTube[14].

Література ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1028751168 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://spbdnevnik.ru/news/2022-10-17/v-otmenu-kultury-mogut-igrat-obe-storony
  3. ↑ https://www.valentinalisitsa.com/
  4. ↑ Daniel Tiefenbach [Архівовано 9 вересня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  5. ↑ Ukrainian-Born Pianist Replaced Over Pro-Rebel Comments [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.], Radio Free Europe/Radio Liberty (7 April 2015)
  6. ↑ Твітер(англ.)
  7. ↑ Valentina Lisitsa. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
  8. ↑ Shocking: Toronto Symphony bans pro-Putin soloist. Slipped Disc (англ.). 6 квітня 2015. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  9. ↑ Why Valentina Lisitsa was fired [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Mat Babiak, 8 квітня 2015
  10. ↑ Opinion | TSO stumbles into mess of war. The Toronto Star (en-CA) . 12 квітня 2015. ISSN 0319-0781. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  11. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Авіаперевізник KLM вилучив музичні твори скандальної піаністки зі своєї системи | DW | 28.08.2015. DW.COM (uk-UA) . Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  12. ↑ Pianist Valentina Lisitsa plays in the ruins of Mariupol, “liberated” by the Russians. News in France (амер.). 16 травня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
  13. ↑ Центр «Миротворець»: Лисиця Валентина Євгенівна
  14. ↑ Welcome to my site!. www.valentinalisitsa.com (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 8 жовтня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валентина_Лисиця&oldid=40883098