В'яжучі речовини
| Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Зв'язник, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з вересня 2016. |
В'яжучі речовини, В'язівники́[1][2] — в'яжучі речовини, що мають властивість скріплювати, склеювати тверді матеріали й тужавіти з утворенням міцного каменю, зв'язуючи зерна піску, гравію, щебеню.
Розрізняють неорганічні (мінеральні) в'язівники (цемент, гіпс, вапно й ін.) і органічні (бітуми, дьогті, пеки, асфальт, а також синтетичні термореактивні поліефірні, епоксидні, фенолформальдегідні смоли).
Зміст
Мінеральні в'язівникиРедагувати
Мінеральними (неорганічними) в'язівниками називають (порошкоподібні) дрібно змелені речовини, що при змішуванні з водою (іноді з водяними розчинами солей) утворюють пластичну масу, яка згодом тужавіє та поєднує в моноліт різні сипкі матеріали.
Усі мінеральні в'язівники поділяють на 4 групи:
1. Повітряні — в'язівники, що після змішування з водою тужавіють і тривало зберігають свої властивості лише на повітрі. Пов'язане це з тим, що утворюються нові гідратні сполуки, добре розчинювані у воді. Повітряні в'язівники потрібно використовувати тільки в сухих умовах. Приклади: гіпс, повітряне вапно, магнезіальні в'язівники тощо.
2. Гідравлічні — в'язівники, що тужавіють і тривало зберігають свої властивості у воді. Можуть довго визискуватися у водному середовищі, оскільки утворюють гідратні сполуки, стійкі до впливу води. Приклади: романцемент, портландцемент тощо.
3. Кислототривкі — в'язівники, які можуть тривало експлуатуватися при впливі кислот. Приклади: кислотоупорні, кремнефтористі, кварцові цементи тощо.
4. Автоклавні — в'язівники, що тужавіють при обробці в автоклавах, тобто при температурі 170—300 °С й тиску від 8 до 16 атмосфер. Приклад: усі в'язівники, отримані на основі вапна й будь-якого кремнеземистого або глиноземистого компоненту[3].
ВиготовленняРедагувати
Усі мінеральні в'язівники робляться за наступною технологією: 1. Видобуток вихідної сировини; 2. Готування вихідних матеріалів (магнетна сепарація, дріблення, промивання); 3. Випалювання сировинних компонентів, яке здійснюється при різних температурах; 4. Молоття отриманого в'язівника.
ВиноскиРедагувати
- ↑ Новий політехнічний російсько-український словник Архівовано 2 January 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. Микола Зубков
- ↑ Український інститут промислової власності (Алфавітний перелік товарів)
- ↑ Часть 25. Неорганічні в'язівники (Мінеральні) » CAD2.ru - довідкова інформація для інженерів, будівельників, кошторисників. Архів оригіналу за 2 січень 2015. Процитовано 2 січень 2015.
ДжерелаРедагувати
- Будівельне матеріалознавство / За ред. П. В. Кривенка. — К. : Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2.
- В'яжучі речовини : підруч. для студ. вищ. навч. закл. напряму "Будівництво" III-IV рівнів акредитації / Р. Ф. Рунова, Л. Й. Дворкін, О. Л. Дворкін, Ю. Л. Носовський ; за ред. Р. Ф. Рунової ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – К. : Основа, 2012. – 450 с. : іл. – Бібліогр.: с. 434-435 (44 назви). – ISBN 978-966-699-687-2