Відкрити головне меню

Бірюцький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця в складі Воронезького намісництво й Воронезької губернії, що існувала у 17791923 роках. Повітове місто — Бірюч.

Бірюцький повіт
Biryuch COA (Voronezh Governorate) (1781).png
Герб повітового центру
Voronezhskaya gubernia Biryuchsky uezd.png
Губернія Воронезька губернія
Центр Бірюч
Створений 1779
Скасований 1923
Площа 3 866,2 (1897)
Населення 200 668 осіб (1897)
Найбільші міста Бірюч

ГеографіяРедагувати

Повіт розташовувався в історичній області Слобідська Україна, у південно-західній частині Воронезької губернії, межував на заході з Курською губернією, на півдні — Валуйським повітом, на сході — Острогозьким повітом, на півночі — Коротоякським повітом. Площа повіту складала в 1897 3866,2верст²[1](4 400 км²).

ІсторіяРедагувати

Повіт було створено в 1779 в складі Воронезького намісництва1796 — Воронезької губернії).

За Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України», що був ухвалений Українською Центральною Радою 6 березня 1918 року[2] повіт мав увійти до землі Подоння.

Закон скасовано 29 квітня 1918 року гетьманом України Павлом Скоропадським, що повернув старий губернський поділ часів Російської імперії.

19 березня 1918 року центр Бірюцького повіту було перенесено в слободу Алексєєвка, а повіт перейменовано на Алексєєвський (скасовано в 1923)[3][4].

НаселенняРедагувати

За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 200 668 осіб (93 590 чоловіків та 93 997 — жінок)[1]. За національним складом: українці — 70,2 %, москалі — 29,2 %. У повітовому місті Бірюч мешкало 13 801 особа.[1]

Адміністративний поділРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в (рос.) Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
  2. Шабельников В. І. Реформування адміністративно-територіального устрою України в 1917—1940. — Донецьк: Вид-во Донецького національного ун-ту, 2006. — с. 22.
  3. Справка об изменении административно-территориального деления Воронежской обл.
  4. Справка про зміну адміністративно територіальне ділення Бєлгородської області. Архів оригіналу за 12 березень 2017. Процитовано 10 березень 2017. 
  5. (рос. дореф.) Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.