Біофілота
Біофілота (від біо- і грец. philos — «рідний», «власний») — флора і фауна визначеного ареалу. Історично зумовлений регіональний комплекс таксонів рослинного і тваринного світу. Особливо чітко виражений на островах.
Біофілота конкретизує загальніший термін біота, який став синонімом біоценозу (рослинного і тваринного співтовариства) або навіть у загальному розумінні «органічний світ».
Термін застосовують при біогеографічному аналізі видового складу. Для оцінки сукупності флори і фауни, що показує загальну насиченість території таксонами різного рангу.[1]
Історія ред.
У 1978 році термін уперше був запропонований в книзі В. П. Второва і М. М. Дроздова «Биогеография»[2] і описаний, як:
доцільно означати комплекс видів і інших систематичних категорій певного району, що історично склався, особливим терміном «біофілота». Корінь «філ-» підкреслює, що комплекс видів організмів — результат тривалого історичного розвитку як їх самих, так і займаної ними зараз території.
Похідні цього терміну:
- біофілотичний підхід
- біофілотичне районування
- біофілотичні області і царства.
Автори виділяють 9 біофілотичних царств Землі:
- Орієнтальне
- Ефіопське
- Мадагаскарське
- Капське
- Австралійське
- Антарктичне
- Неотропічне
- Неарктичне
- Палеарктичне.
У 1982 році А. Г. Воронов серед сучасних тенденцій у розвитку біогеографії виділяв прагнення побудувати єдину систему біофілотичних регіонів для усіх мешканців Землі[3].
Ресурси Інтернету ред.
- Біофілота [Архівовано 2 січня 2017 у Wayback Machine.] у Екологічному енциклопедичному словнику.
Примітки ред.
- ↑ О. С. Буланова и др., 2008. Фауна насекомых-фитофагов сосновых молодняков на залежных землях [Архівовано 2 січня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография. - М.: Просвещение, 1978. - 271 с.
- ↑ Воронов А. Г. Корни и ветви биогеографии // Современные проблемы биогеографии. — М.: Изд-во МГУ, 1982. — С. 19-40.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |