Відкрити головне меню

В'ячеслав Олександрович Білоус
Bilous.png
Народився 15 жовтня 1953(1953-10-15) (65 років)
м. Васильків Київської області
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Посада Народний депутат України[1]
Військове звання полковник
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Білоус В'ячеслав Олександрович (нар. 15 жовтня 1953(19531015)) — народний депутат України 3-го скликання, полковник запасу, колишній голова Спілки офіцерів України, почесний голова Спілки офіцерів України. Державний службовець 1-го рангу.

БіографіяРедагувати

Має чотири вищі освіти. У 1975 р. закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище за спеціальністю «інженер радіотехнічних засобів»; у 1994 р. — історичний факультет Полтавського педагогічного інституту за спеціальністю «історик»; у 2003 р. — юридичний факультет Київського національного Університету ім. Шевченка за спеціальністю «юрист»; у 2008 р. здобув ступінь магістра управління суспільним розвитком у Національній академії державного управління.

Хронологія служби і роботи:

У 1971−1999 рр. — Служба у Збройних Силах України.

У 1992−1994 рр. — Комітет соціально-правового захисту військовослужбовців при Кабінеті Міністрів України.

У 1994−1998 рр. — Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань оборони та державної безпеки.

У 1999−2000 рр. — Помічник-консультант народного депутата України.

У 2000–2004 рр. — Начальник відділу захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

У 2004–2005 р. — Довірена особа Віктора Ющенка на виборах Президента України.

У 2005–2006 р. — Голова Васильківської РДА Київської області.

Громадська діяльність:

В'ячеслав Олександрович Білоус — активний громадський діяч, зокрема в лавах Спілки офіцерів України: 1991–1994 рр. — голова Полтавської обласної організації Спілки офіцерів України; 1994–1998 рр. — голова Спілки офіцерів України; 1998–2000 рр. — перший заступник голови Спілки офіцерів України; з 17.03.2005  по 24.11.2012 рр. — голова Спілки офіцерів України.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденом «За заслуги» III ст.

ДжерелаРедагувати