Білопільський Яків Борисович

Яків Борисович Білопільський (23 квітня 1916, Київ, Російська імперія5 травня 1993, Москва, Російська Федерація) — український радянський архітектор. Народний архітектор СРСР (1988). Лауреат Ленінської (1970) та Сталінської премії першого ступеня (1950).

Білопільський Яків Борисович
рос. Яков Белопольский
Народження23 квітня (6 травня) 1916
Смерть5 травня 1993(1993-05-05)[2][3] (77 років)
ПохованняНове Донське кладовище
Країна
(підданство)
 СРСР
 Росія
НавчанняМосковський архітектурний інститут
Діяльністьархітектор
Праця в містахМосква і Новоросійськ
Нагороди
орден Леніна орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія Народний архітектор СРСР Сталінська премія
CMNS: Білопільський Яків Борисович у Вікісховищі

Член ВКП (б) з 1943.

Життєпис

ред.

Освіта

ред.

Навчався в МАРХІ (1932-1937).

Кар'єра

ред.

З 1938 брав активну участь в проєктуванні Палацу Рад, в розробці інтер'єрів залу урядових прийомів, проєкту площі перед його будівлею, введеного залу павільйону СРСР на Нью-Йоркській виставці 1939. Одночасно успішно брав участь у конкурсах на проєкти пам'ятників 26 бакинським комісарам, героям Перекопу, Кості Хетагурову.

Після війни спільно з Борисом Іофаном розробив проєкт центру міста Новоросійська. Учасник робіт з реконструкції та розвитку Москви, один з авторів проєктів планування та забудови Південно-Західного округу (1952-1966) та набережної Фрунзе (1953-1967), цирку на проспекті Вернадського, бібліотек АН СРСР і АМН СРСР, Університету дружби народів імені П. Лумумби.

Автор архітектурної частини пам'ятників «Батьківщина-Мати» на Мамаєвому кургані в Волгограді (1967), «Воїн-визволитель» в берлінському Трептов-парку (1946-1949) і «Тил — фронту» в Магнітогорську.

Дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1983.

Похований в Москві на Донському кладовищі.

Нагороди та премії

ред.

Споруди

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.