Відкрити головне меню

Бій під Хішамом — бойове зіткнення, що сталося в ніч з 7 на 8 лютого 2018 року неподалік сирійського селища Хішам, в якому Збройні сили США завдали ракетно-повітряний удар, знищивши російсько-асадівську оперативну бронетанкову групу. Удар був завданий у відповідь на спробу російсько-асадівських військ під покровом ночі висунутися в район заводу з переробки природного газу «Коноко» неподалік Хішама, де були позиції сирійсько-курдських демократичних сил і штаб американських радників. Напад розивався з попередньо захопленного росіянами плацдарму на лівому березі Євфрату. Зіткнення стало одним з епізодів російсько-американського протистояння[джерело?] у громадянської війни в Сирії.

Бій під Хішамом
Громадянська війна в Сирії
2018 Kusham Clashes.svg
Дата: 78 лютого 2018
Місце: мухафаза Дайр-ез-Заур, Сирія
Результат: рейд проурядових сил та найманців під Хашшама задля захоплення нафтовогго промислу та 6-годинна контратака американсько-курдської коаліції супроти найманців
Сторони
Сирія Сирійський уряд

 Росія

Flag of Syrian Kurdistan.svg Сирійський Курдистан
Flag of Syrian Democratic Forces.svg Сирійські демократичні сили
 США
  • Seal of Combined Joint Task Force – Operation Inherent Resolve.svg Об'єднана цільова група
Командувачі
Росія Сергій Кім Flag of Syrian Kurdistan.svg генерал Хасан[1]

В період відносного затишшя на цій ділянці сирійського фронту[виправити стиль][невдалий термін], ударна група із числа російських найманців «ЧВК Вагнера» та їхніх сателітів[невдалий термін] вдалися до мародерського рейду, задля захоплення нафтогазоносних площ на східному березі Євфрату, підконтрольній коаліції з курдсько-американських сил. Останнім довелося діяти наввипередки, щоби зупинити групу з пів тисячі нападників.

За даними американських військових, порядка 500[джерело?] сирійських проурядових військовиків, підтримувані танками та артилерією, почали штурм місцевості, поруч їхнього, сумісного із сирійськими демократичними силами, штабу, поблизу міста Хашшам в муніципалітеті Дайр-ез-Заур. Задля захисту своєї території, американцям довелося вступити у військову сутичку, залучивши для цього артилерію та авіацію. Через непідготовленість рейду, особливості рельєфу нападники зазнали суттєвих втрат — за різними даними, їх число становить від 200 до 500 одиниць особового складу.

Ця сутичка стала показово-демонстративним елементом у сирійській військовій кампанії[виправити стиль][невдалий термін], та тимчасовим стримуючим фактором від подальшої ескалації конфлікту в цих краях[виправити стиль].[2]

ПередумовиРедагувати

Після осіннього взяття під контроль центру провінції Дайр-ез-Заур, сирійські проурядові сили та опозиційні курдські формування проводили поступові, локальні наступальні дії із витіснення рештків терористів ІДІЛ в цій східній провінції Сирії. Оскільки деморалізовані та виснажені терористи майже без опору віддавали захоплені поселення та тікали на південь провінції, то наступальні сили (проурядові та курдські) поступово захопили майже всю територію та розмістилися по межі розмежування (ріка Євфрат), обумовленій попередньо їхніми політичними кураторами (російсько-американськими). Відтак, наприкінці 2017 року на східному театрі сирійської війни панувало відносне затишшя, зумовлене перегрупуванням сил, наведенням адміністративного впливу та зміни стратегії.

Економічна складова військової кампаніїРедагувати

Оскільки після захоплення Дайр-ез-Заур, проурядові війська майже без бою отримали решту території на захід від Євфрату, бо рештки ІДІЛу перегрупувалися поближче до кордону з Іраком (в зоні впливу курдсько-американської коаліції), сирійські військові та їх поплічники заходилися вирішувати свої локальні питання (політичні, адміністративні та економічні). Такі їхні дії стали черговим підтвердженням того, що в сирійському конфлікті переплелися: етнічні, економічні та політичні мотиви багатьох не сирійських гравців, які тепер маніпулюють цим конфліктом в своїх меркантильних інтересах[джерело?].

За даними російського видання «Фонтанка» в 2016 році російська компанія «Європоліс», пов'язана з російським олігархом Євгеном Пригожиним, що фінансує ПВК «Вагнера», уклала договір з режимом Ассада про те, що компанія отримуватиме 25 % від доходів з нафтових родовищ, звільнених від ІДІЛ. Проте більшість сирійських нафтових родовищ знаходяться на лівому березі річки Євфрат, в районах, які опинились під контролем підтримуваних США Сирійських демократичних сил[3].

Значення нохії ХішамРедагувати

Нохія Хішам відіграє важливу роль в інфраструктурі мухафази Дайр-ез-Заур. Одна з найгустозаселеніших та обжитих територій виступає воротами в нафтогазоносний район провінції. Розташована вздовж східного берега Євфрату, тягнеться аж до околиць Дайр-ез-Заура. На території нохії знаходиться нафтопереробний комплекс, до якого стікаються нафтові потоки із пустельної частини провінції (південніше та східніше нохії).

Захопивши північну частину нохії, проурядовим силам не вдалося поширити свій вплив саме на економічно вигідну частину краю — її південно-східні терени (багаті на нафту). Натомість курдські сили взяли під свій контроль всі ці нафтові родовища, а задля їх безпеки заручилися технічною підтримкою американських спецпідрозділів. Отож, контролюючи чималу ділянку території провінції, урядові сили не мали жодного економічного зиску й тому шукали шляхи вирішення ситуації.

Вести офіційну військову кампанію супроти ситуативних, на цей час і на цій ділянці фронту, союзників уряд Башара аль-Ассада не міг, силкуючись отримати симетричну військову відповідь і втрату хиткого перемир'я. Тому вони пристали на, уже звичну, російську військову практику — «гібридної кампанії» із залученням фіктивних найманців.

Хід подійРедагувати

Кілька десятків квадратких кілометрів на східному березі Євфрату, прихоплені[жаргон] проурядовими силами після відходу бойовиків ІДІЛ з околиць Дайр-ез-Заура, стали конфліктної точкою між двома коаліціями. Курди апелювали до недотримання урядовими військми попередніх домовленостей. Російські найманці та їх сателіти не зважали на ці заяви, а мітили[жаргон] свої територіальні претензії задля стратегічних та економічних вигод (зокрема в багатих на нафту територіях). Як наслідок курди залучили своїх американських «консультантів» та сформували довкола цього плацдарму технічно-мобільний опорний пункт, неподалік поселення Хішам.[джерело?]

Закріпившись в поселеннях довкола річки, проурядові сили формували адміністрації. Натомість російські найманці, «вагнерівці» згуртували свої сили та почали провадити рейдерські захоплення інфраструктури довкола плацдарму. Оскільки та територія усіяна нафтовими свердловинами, то вона ще більше зацікавила приватну армію фаворита Путіна — Євгена Пригожина, які вирішили скористатися перемир'ям задля своїх економічних цілей[4]. Вагнерівці почали формувати похідні групи із числа своїх найманців та їхніх сателітів (не регулярні військові одиниці)[5].

За даними американської розвідки Пригожин отримав дозвіл на здійснення операції від «неназваного» російського міністра та наперед погодив з сирійським режимом, зокрема, з міністром з президентських справ Мансуром Фадлалах Аззамом (англ. Minister of Presidential Affairs Mansour Fadlallah Azzam)[3].

Залучені сили та формуванняРедагувати

За даними російських джерел, наступ здійснювали формування ISIS Hunters — угруповання, під вивіскою якої діє ПВК Вагнер, — та проіранські «Бригади Фатіміюн».[6]

Рейд «вагнерівців»Редагувати

7 лютого 2018 о 22:00 за місцевим часом «вагнерівці», замасковані під сирійців, у складі двох батальйонно-тактичних груп, кожна з яких мала три роти, похідною колоною рушили в сторону газового родовища «Коноко»[7], в межах поселення Табійя[8]. Атака на позиції курдів та американців велася з захопленого раніше росіянами плацдарму на лівому березі Євфрату (приблизно у 80 км на південний схід від міста Дайр-ез-Заур, на території, яка за домовленістю сторін мала лишатися під контролем курдських військових формувань). Атаці передувала артпідготовка.

На пропозиції американської сторони ще на стадії розгортання російських сил припинити просування у бік американо-курдських позицій, російський штаб традиційно відповідав, що з їх боку «нічого не відбувається» та «їх там немає».[1]

КонтратакаРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  1. Авіаудар США по танку Т-72 і гаубиці М-30 // CNN, 13 лютого 2018[9]

Контратака американської артилерії та ВПС США тривала понад 7 годин. По російській колоні спочатку завдала ударів американська високоточна ракетна артилерія, потім була залучена військова авіація. У перших повідомленнях після бою йшлося про придушення російського спротиву літаком Lockheed AC-130, а для остаточного знищення поодинокої живої сили були залучені чотири вертольоти з великокаліберними кулеметами. Вогонь по цілям коректували з повітря американські дрони.[1] Генерал-лейтенант ВПС США Джеффрі Гарріган у прес-конференції від 13 лютого повідомив, що прикриття повітряного простору виконували винищувачі F-22 і бойові дрони MQ-9. По землі завдавали ударів F-15E, MQ-9, B-52, AC-130 та вертольоти AH-64.[10][11]

В результаті бою повністю були розбиті обидва батальйони «вагнерівців». Практично повністю була знищена 5-та рота. Була також знищена російська група артилерійської підтримки, тилова база та російсько-сирійський штаб в глибині ассадівської території, який керував наступом на курдські позиції.

Розгром завершився о 5:30 ранку 8 лютого 2018 року.

Офіційний штаб російського командування у Сирії запросив по рації у курдів та американців перемир'я, для того щоб евакуювати з поля бою вбитих та поранених.

ВтратиРедагувати

Російські та сирійськіРедагувати

Офіційних даних або точних втрат російська сторона не надала. 15 лютого, через тиждень після події, Марія Захарова повідомила, що у бою, ймовірно, могли загинути 5 громадян РФ, що не були російськими військовими. Повідомлення про сотні загиблих росіян вона назвала «дезинформацією».[12][13]

Згідно попередніх повідомлень, що спиралися на радіо- та телефонні перехоплення росіян, втрати всієї бронетехніки росіян становили 90 %, живої сили — 70-80 %, а саме — від 215 до 644[1][14] російських вояків (дані у різних джерелах різняться). Багато російських вояків були знівечені до невпізнанності, тому свідки бою з російської сторони згадували про зниклих безвісти.[1]. Кілька днів пізніше, близькі до «вагнерівців» джерела оприлюднили дані, що від авіаудару США 7 лютого 2018 року в районі населеного пункту Хашшам, на східному березі Євфрату, загинули 20 бійців, а втрати сирійської армії — ще більші.[15]

У прес-конференції від 13 лютого генерал-лейтенант ВПС США Джеффрі Гарріган, відповідаючи на запитання журналіста про 100 убитих чоловік супротивника, сказав що більш нових даних у нього немає.[10]

У матеріалі 15 лютого Reuters озвучив дані російських втрат — приблизно 80—100 чоловік загинуло, і 200 дістали поранення. Подібні числа були озвучені з трьох різних джерел — двома російськими військовими лікарями та Євгенієм Шабаєвим, представником казацтва, що має зв'язки з військовими організаціями з найманців.[16][17]

26 липня СБУ повідомила, що має інформацію про понад 80 убитих найманців ПВК «Вагнера», серед них і не російських громадян.[18] Того дня були оприлюднені імена 40 найманців.[19] 4 вересня були оприлюднені імена ще 9 найманців.[18]

Курдські та американськіРедагувати

Американська та курдська сторона втрат не зазнали, лише один курдський військовик, як повідомив «Вашингтон пост», отримав поранення[20].

РеакціяРедагувати

Висвітлення у ЗМІРедагувати

13 лютого 2018 року CNN в репортажі оприлюднили і коротке відео — повітряну зйомку ударів, що знищили танк Т-72 і гаубицю М-30 з обслугою.[9] Відео було згодом розповсюджене іншими інформ-агенціями.[21][22][23]

14 лютого російське видання «Коммерсант» з посиланням на Міністерство оборони РФ охарактеризував дії російсько-сирійських сил як «небезпечну самодіяльність», без дозволу зі сторони російького командування в Сирії.[24] Видання «Лента.ру» опублікувало статтю про ці події під заголовком «самоволка».[25]

Висвітлення у соцмережахРедагувати

10 лютого на російському інтернет-форумі WarOnline.org був розміщений колаж, що містив фото згорілої української техніки із Зеленопілля на фоні марсіанського пейзажу, що нібито підтверджував втрати у Сирії. Колаж був в короткий строк викритий російськими засобами масової інформації та пропагандистами на кшталт Саші Коца як фальшивий. Він трактувався ними як фейк від Держдепу, або «від укропів».[26][27][28][29]

17 лютого 2018 року через російського блогера Ель-Мюріда російськими спецслужбами було розповсюджено нібито перелік із 74 імен загиблих у бою. Перелік було спростовано як дезінформацію, фейк, в тому числі й пропагандистським ресурсом «Русская весна», який звинуватив у виготовленні фейку 74-й центр ІПСО Збройних сил України.[30] За висновком ІнформНапалму, створення подібного інформаційного шуму здійснюється з тією метою, щоб, оперативно спростовуючи недостовірні матеріали, переконати внутрішню російську аудиторію у тому, що й інші масиви даних є фейками і ні в що вірити не можна.[31]

РозслідуванняРедагувати

За даними розслідування від ІнформНапалму, планував операцію з російської сторони Сергій Кім — начальник оперативного відділу ПВК «Вагнера», заступник начальника штабу.[31][32]

НаслідкиРедагувати

За оцінкою Віктора Шевчука, розбиті російські підрозділи становили близько 20 % всіх російських штурмових сил у Сирії.[1] Загальна кількість найманців ПВК Вагнера у Сирії оцінюється BBC у 2500 осіб.[33]

На думку оглядачів польського Інституту східних досліджень ім. Марка Карія бійня під Дайр-ез-Зауром завдала нищівного удару по кремлівській пропаганді. Вона поставила під сумнів твердження про переможне (для Кремля) завершення війни в Сирії. Очевидно невірним виявилось твердження про те, що інтервенція спричинила незначні (і дедалі менші, через проголошене виведення військ) втрати. Стало зрозумілим і те, що у Росії відсутня військово-політична перевага в Сирії й тому Сполучені Штати не зобов'язані шукати політичного примирення і координувати з Кремлем свої військові дії[34].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Віктор Шевчук: Что случилось в Сирии (о массовой гибели российских военных + расшифровка переговоров). — «Другая Россия», 11.2.2018
  2. "США прочертили красную линию". Эксперты – об эскалации войны в Сирии. Радио Свобода (ru). Процитовано 2018-02-14. 
  3. а б Ellen Nakashima, Karen DeYoung, Liz Sly (2018-02-22). Putin ally said to be in touch with Kremlin, Assad before his mercenaries attacked U.S. troops. National Security (Washington Post). 
  4. http://www.pravda-tv.ru/2017/06/27/308483/chvk-vagnera-myasnik-putina-i-ohotniki-na-igil-kto-realno-kontroliruet-siriyu «Мясник» Путина — Євгеній Пригожин, який, по суті, буде контролювати забезпечення безпеки підконтрольних Асаду територій Аш-Шаїр та Хаян.
  5. http://www.iarex.ru/news/55617.html «Збройні сили Сирії (зокрема „Мисливці на ІДІЛ“) почали бої з курдськими силами SDF нза родовище „Коноко“»
  6. Редакция (2018-02-13). Следствие на грани войны: США убили "Вагнеров" или офицеров России?. Politonline.ru. Процитовано 2018-02-14. 
  7. https://pp.userapi.com/c830208/v830208931/76c7c/k6bRM8lu-W0.jpg розгортання похідної групи найманців, на мапі
  8. http://wikimapia.org/#lang=en&lat=35.344045&lon=40.321455&z=14 газоконденсатний міні завод «Коноко»
  9. а б Tim Lister, Mary Ilyushina, Sebastian Shukla, Several Russians killed in US airstrikes in Syria, friends say(англ.) // CNN, 13 лютого 2018
  10. а б Department Of Defense Press Briefing by Lieutenant General Harrigian v. U.S. DEPARTMENT OF DEFENSE (en-US). Процитовано 2018-02-14. 
  11. Генерал США розказав, як коаліція громила батальйон військ Асада і ПВК “Вагнер”. Українська правда. Процитовано 2018-02-19. 
  12. Захарова: в Сирии при ударе США, возможно, погибли 5 граждан России. Радио Свобода (ru). Процитовано 2018-02-16. 
  13. Брифинг официального представителя МИД России М.В.Захаровой, Москва, 15 февраля 2018 года. www.mid.ru (ru-RU). Процитовано 2018-02-16. 
  14. Ігор Гіркін: По потерям в Сирии. — блог Гіркіна на ВКонтакті, 10.2.2018
  15. САА начала бои с курдскими силами SDF за нефтяное месторождение «Коноко» - ИА REX. www.iarex.ru (ru). Процитовано 2018-02-14. 
  16. Russian toll in Syria battle was 300 killed and wounded: sources. Reuters. Fri Feb 16 09:24:49 UTC 2018. Процитовано 2018-02-16. 
  17. Reuters: при авиаударе в Сирии погибли около 100 россиян, около 200 были ранены. Meduza (ru-RU). Процитовано 2018-02-16. 
  18. а б Фото: СБУ оприлюднило дані російських найманців ліквідованих у Сирії. Український мілітарний портал (uk-UA). 2018-09-04. Процитовано 2018-09-05. 
  19. Росія приховує від суспільства розміри військових втрат у гібридній війні в Україні та Сирії - СБУ (відео) :: Служба безпеки України. ssu.gov.ua. Процитовано 2018-09-05. 
  20. The Washington Post: In Syria, Russian bad faith turns fatal. (англ.) 9.2.2018
  21. Robinson, Belinda (2018-02-14). Moment US destroys Russian tanks 'killing hundreds of soldiers' as conflict ERUPTS. Express.co.uk (en). Процитовано 2018-02-14. 
  22. US airstrikes targets hit Russian mercenaries in northern Syria | Daily Mail Online. Mail Online. Процитовано 2018-02-14. 
  23. Video released of U.S. massive airstrike on Russian mercenaries. 
  24. Частники боевых действий. Газета "Коммерсантъ". 2018-02-14. с. 3. Процитовано 2018-02-16. 
  25. Самоволка: российские наемники погибли за курдскую нефть. Процитовано 2018-02-16. 
  26. Коц, Александр (12:34 AM - 11 Feb 2018). Укропы поместили свою же разгромленную технику в Зеленополье на пустынный пейзаж и выдают за уничтоженную технику российской ЧВК. Не ведитесьpic.twitter.com/doHB0kKBze. @sashakots (ru). Процитовано 2018-02-14. 
  27. "Российскую военную колонну" обнаружили на Марсе. Дни ру. Процитовано 2018-02-14. 
  28. Ivan_dyrakwrote, 2018-02-11 03:20:00 Ivan_dyrak Dfedbees 2018-02-11 03:20:00. Фейки госдепа: Вагнера разбили на марсе ...в 14 году (en-us). Процитовано 2018-02-14. 
  29. 777hawk (2018-02-11). Вы знаете, что такое фейк? Думаю, не знаете. 777hawk. Процитовано 2018-02-14. 
  30. «Список Вагнера» — вся правда об опубликованных данных «пропавших без вести сотрудников российской ЧВК» (ФОТО). 
  31. а б Провальну операцію РФ у Хішамі планував начальник оперативного відділу ПВК «Вагнера» Сергій Кім - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2018-02-19. Процитовано 2018-02-19. 
  32. Wagner's failed attack on US forces in Syria 'led by former Russian Marine officer' | KyivPost. KyivPost (en-US). 2018-02-19. Процитовано 2018-02-19. 
  33. Who are Russia's shadowy mercenaries fighting in Syria?. BBC News (en-GB). 2018-02-23. Процитовано 2018-02-23. 
  34. Marek Menkiszak, Krzysztof Strachota, Piotr Żochowski (2018-02-19). Russian losses near Deir ez-Zor – a problem for the Kremlin. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. 

ДжерелаРедагувати

Матеріали
Посилання