Бівербрук Вільям Маквелл Еткен

Бівербрук Вільям Максвелл Еткен, перший барон Бівербрук (25 травня 1879 — 9 червня 1964) — британський державний та політичний діяч, фінансист, газетний магнат канадського походження.

Бівербрук Вільям Максвелл Еткен
Max Aitken, 1st Baron Beaverbrook
Бівербрук Вільям Максвелл Еткен
Бівербрук Вільям Максвелл Еткен, 1928.
перший барон Бівербрук
 
Народження: 25 травня 1879(1879-05-25)[1][2][…]
Maple[d], Йорк (регіональний муніципалітет), Онтаріо, Канада[4]
Смерть: 9 червня 1964(1964-06-09)[2][5][…] (85 років)
Cherkley Courtd, Mole Valleyd, Суррей, Англія, Велика Британія[4]
Країна: Велика Британія і Канада
Освіта: University of New Brunswick Faculty of Lawd
Партія: Консервативна партія і Liberal Unionist Partyd
Батько: William Cuthbert Aitkend[5]
Мати: Jane Nobled[5]
Шлюб: Marcia Anastasia Christoforidesd[7][4] і Gladys Druryd[7]
Діти: Sir Max Aitken, 2nd Baronetd[5], Janet Aitkend[5] і Peter Rudyard Aitkend[5]
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився в Канаді. Володів контрольним пакетом акцій «Дейлі експрес» у 1919 році, створив «Санді Експрес» в 1921 і купив лондонську газету «Івнінг стандард» у 1929 році. Бівербрук входив під час Першої світової війни в кабінет міністрів Ллойд Джорджа, під час Другої світової війни в кабінет міністрів Вінстона Черчилля. В інший час займався газетами, особливо «Дейлі експрес», брав участь в кампаніях за вільну працю і проти прем'єр-міністра Стенлі Болдвіна.

Входив до нечисленної групи близьких друзів Вінстона Черчілля, разом із Александром Корда, Бренданом Брейкеном, сером Генрі Стрекошем[8].

ПриміткиРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Шелленберг В., СС Sonderfahndungsliste G.B.СС, 1940.
  4. а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  5. а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
  6. Encyclopædia Britannica
  7. а б Kindred Britain
  8. Майкл Корда. Предисловие.— В кн.: Сингер Б. Стиль Черчилля. Искусство быть легендой.— М.: Эксмо, 2013.— С. 10.

ПосиланняРедагувати