Бєлянська печера
Бєлянська печера (словац. Belanská jaskyňa, нім. Beler Tropfsteinhöhle, угор. Bélai Cseppkőbarlang[2]) — печера, національна природна пам'ятка, що розташована в Бєльських Татрах, що в Словаччині, на північному схилі г. Кобілій Врх (адміністративні кордони міста Високі Татри).
Бєлянська  | |
|---|---|
| словац. Belanská jaskyňa | |
 внутрішні зали печери | |
| Характеристики | |
| Тип | карстова |
| Гірські породи | вапняк |
| Довжина | 3829 м |
| Висота н. р. м. | 890 м |
| Дослідження | |
| Рік відкриття | 1826 |
| Відвідування | |
| Вільний доступ | так |
| Довжина маршрутів | 1135 м |
| Освітлення | так |
| Розташування | |
| Країна |
 Словаччина[1] |
| Регіон | Попрад |
| Карти розташування | |
 
| |
 Бєлянська печера у Вікісховищі | |
ІсторіяРедагувати
Місцеві мешканці вже давно знали про печеру, але в 1881 р. троє мешканців із м. Списька Бела, Юліуш Хуш і Йоган Брітц із сином, вирішили дослідити печеру. У наступному році печеру частково відкрили для відвідувачів, а в 1896 р. провели електричне освітлення. Через тривалі дослідження печери виявлено як горизонтальні підземні ходи довжиною в 3641 м, так і вертикальні — 160 м. В 1979 р. печеру віднесли до природоохоронних об'єктів. На сьогодні для відвідувачів доступно підземні ходи довжиною в 1135 м. Маршрут освітлено, прокладено бетонні тротуари і сходи з поручнями (800 сходинок). Екскурсія з провідником триває близько 70 хв.
Фауна печериРедагувати
У печері проживає 7 видів кажанів. Найбільше є Нічниці великої, рідше: Нічниця вусата, Нічниця Брандта, Нічниця триколірна, періодично з'являються Вухань звичайний, Пергач північний і навіть Підковик малий. З дрібних безхребетних найвідомішим є глибинний сліпий рак (Bathynella natans), який проживає в підземних озерах. Довжина тіла рака становить від 1 до 2 мм. Він вважається реліктом Третинного періоду.
Кліматичні умовиРедагувати
Температура повітря в печері становить від 5 до 6,3 °C, відносна вологість 90 до 97 %.
Туристичні стежкиРедагувати
— Жовтий маркер починаючи з с. Татранська Котліна і до самої печери. Час ходьби по маршруту 35 хв в обох напрямках[3].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Nationally designated areas (CDDA)
- ↑ Wielka encyklopedia tatrzańska / Zofia Radwańska-Paryska, Witold Henryk Paryski. — Poronin : Wydawnictwo Górskie, 2004. — ISBN 83-7104-009-1.(пол.)
- ↑ Tatry Wysokie i Bielskie: polskie i słowackie / Tomasz Nodzyński, Marta Cobel-Tokarska. — Warszawa : ExpressMap, 2007. — ISBN 978-83-60120-88-0.(пол.)
ДжерелаРедагувати
- Jaskinia Belianska. — ISBN ISBN 83-7104-009-1.(пол.)