Ігор Ігорович Бєлов (народ. 6 квітня 1983, Київ, УРСР) — український скульптор, яскравий представник нової хвилі сучасного мистецтва. Створив серію бюстів видатних наукових, політичних та інших діячів України. Працює у власній заміській майстерні над соціальними та комерційними проектами, вважає себе вільним художником. 

Бєлов Ігор Ігорович
Народився 6 квітня 1983(1983-04-06) (41 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Нагороди

Орден преподобного Нестора Літописця

Сайт sculptor88.com

Біографія ред.

Народився в Києві 6 квітня 1983 року. Мати — Бєлова Марія Василівна (1953) — архітектор, батько — Бєлов Ігор Дмитрович (1949) — доцент, викладач КНУБА, інженер ПГС. Талант скульптора, на думку матері, успадкував від бабусі Стрельцової Віри Михайлівни (1923). Ліпити почав з тієї миті, коли до рук потрапив пластилін. Мама відвела його в шестирічному віці до Будинку піонерів, щоб Ігор займався ліпленням і танцями. Паралельно він починає вчитися в музичній школі № 19 м. Києва (фортепіано).

В 10 років він вступає до Державної художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка, тому що навчання там починають діти лише з 5-ого класу. З 11-ти років Ігор Бєлов починає займатися спортом, записується до секції з карате. А з 12-ти років серйозно зацікавлюється бодібілдингом, не задоволений власною статурою. В 1999 році успішно закінчує музичну школу, але грає і по сьогоднішній день лише у родинному колі. Через рік вступає до школи рукопашного бою «Гермес», але за рік її полишає, повністю присвячуючи себе мистецтву. В 2001 році успішно закінчує художню школу і вступає до Національної Академії Образотворчого мистецтва та Архітектури (НАОМА) на відділення скульптури. Після успішного закінчення Академії та блискучого захисту дипломної роботи, Ігор Бєлов працює в пластиліні, глині, воску, гіпсі, бронзі, дереві, а також опановує камінь (піщаник, граніт, мармур). Самотужки будує заміський будинок і відкриває там власну майстерню. Одружений, дружину звуть Радмилою, синів Радмиром та Прохором. 

Творчість ред.

Скульптор не часто бере участь у виставках, але, наприклад, його скульптура «Срібна акула» перемогла у щорічному конкурсі підводних зображень (Київ, 02.06.2007).

Серед робіт скульптора Ігора Бєлова багато бюстів визначних діячів науки та культури, популярних політичних та громадських діячів:

З 2016 року до сьогодні скульптор працює на циклом бюстів для алеї слави університету НУБіП. Вже розміщені на цій алеї наступні роботи Ігора Бєлова:

Цікаві факти ред.

  1. Разом зі своєю майбутньою дружиною брав участь в програмі «Як вийти заміж» з Анфісою Чеховою / Випуск № 9 (19.08.2011)
  2. Для дипломного проекту в Академії Мистецтв молодий скульптор обрав фігуру найсильнішого українця — Василя Вірастюка, але ліпив його виключно з фотографій. Ігор Бєлов запросив спортсмена приїхати на захист своєї дипломної роботи і той з радістю погодився.
  3. Брав участь у проекті «Work it aut», організованому компанією «Бізнес молодість», випуски № 2 та № 6 2012 року.
  4. В журі щорічного конкурсу підводних зображень в 2007 році був сам Андре Лабан — друг і соратник всесвітньо відомого мореплавця і дослідника Жака-Іва Кусто. Саме тоді першого призу була удостоєна скульптура Ігоря Бєлова під назвою «Срібна акула».
  5. В 2009 році Ігор Бєлов був нагороджений орденом Преподобного Нестора-Літописця за особливі заслуги перед церквою (за створену серію бюстів видатних церковних діячів).[1]

Примітки ред.

  1. Фото грамоти про нагородження.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела ред.

  1. «Ігор Бєлов» — каталог, К-Галерея «Архітектура. Дизайн інтер'єру. Ландшафтний дизайн.» № 2 липень, 2013 р., с.58-59
  2. «Щоб святість возсіяла з київської вершини» — громадсько-політичний тижневик «Українське слово» (Київ) № 42 2005 р., с.3.
  3. «Ігор Бєлов: „Найцінніше у житті — любов, вірність, відданість.“» — журнал «Діловий вісник» № 6 2014 р., розділ «Бізнес і мистецтво»
  4. https://nubip.edu.ua/node/47529 [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]

Посилання ред.