Бєлих Михайло Аркадійович
Михайло Аркадійович Бєлих (23 грудня 1958, Красний Луч, Луганська область, УРСР — 29 липня 1997, Градизьк[2], Полтавська область, Україна) — радянський футболіст, півзахисник, згодом український тренер. Загинув в автокатастрофі.
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Михайло Аркадійович Бєлих | |||||||||||||||||
| Народження | 23 грудня 1958 | |||||||||||||||||
| Красний Луч, Луганська область, УРСР | ||||||||||||||||||
| Смерть | 29 липня 1997 (38 років) | |||||||||||||||||
| Градизьк, Полтавська область, Україна | ||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Україна
| |||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||
| Поточний клуб | завершив кар'єру | |||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||
| 1980 | Зоря (Л)
| |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Професіональні клуби (футзал) | ||||||||||||||||||
| Роки | Клуб | І (г) | ||||||||||||||||
| 1990—1991 1993—1994 |
«Синтез» «Водеяр» |
? (?) 21 (?) | ||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||
| 1992—1996 1996—1997 |
«Нафтохімік» (Кр) «Кремінь»
|
|||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||
Кар'єра гравця ред.
У футбол розпочинав грати в дублі ворошиловградської «Зорі». З 1981 року виступав у складі стахановського «Стахановця» у другій союзній лізі. У 1986 році «Стахановець» втратив місце серед команд майстрів, і Бєлих перейшов у миколаївський «Суднобудівник». Через рік повернувся в Стаханов, а потім рік провів у кременчуцькому «Кремені».
У 1990 році Михайло Бєлих став гравцем футзального клубу «Синтез». У тому ж році кременчуцька команда взяла участь в першому чемпіонаті з міні-футболу під егідою Асоціації міні-футболу СРСР. «Синтез» під керівництвом тренера Івана Шепеленка набрала 23 очки й посів третє місце. Михайло Бєлих в числі гравців команди отримав медаль й диплом Федерації футболу СРСР[3].
15 вересня 1990 року в рамках турніру було проведено показовий матч збірної ветеранів футболу Росії проти збірної СРСР з міні-футболу, складеної з гравців команд-учасниць чемпіонату. У цьому матчі взяли участь четверо гравців «Синтезу», серед яких і Михайло Бєлих. Гра завершилася з рахунком 9:2 на користь футзалістів[4].
Після розпаду СРСР, правонаступником «Синтезу» став ММФК «КрАЗ», а потім «Політехнік». Команда незмінно виступала у вищій лізі чемпіонату України. У 1996 році Кременчук представляли у вищому дивізіоні крім «КрАЗ/Політехніка» й «Водеяр». У складі цієї команди Бєлих зіграв 21 матч у чемпіонаті України.
Кар'єра тренера ред.
Після завершення ігрової кар'єри Михайло Бєлих очолив кременчуцький «Нафтохімік», президентом якого був колишній тренер «Синтезу» Іван Шепеленко. За декілька сезонів під його керівництвом «Нафтохімік» пройшов шлях від аматорського клубу до команди першої ліги[5]. У першій лізі кременчуцька команда була міцним середняком, і навіть делегувала чотири гравця на Універсіаду-1995 у Японію, де збірна України посіла 4-е місце[6].
Влітку 1996 року «Нафтохімік», який фінішував у попередньому сезоні на безпечному 15-му місці з 22-х учасників, був розформований. Молодий тренер команди Михайло Бєлих отримав запрошення замінити на посаді головного тренера «Кременя» Валерія Яремченка[7]. Під керівництвом Бєлих «Кремінь» у сезоні 1996/97 років зайняв передостаннє місце у вищій лізі і понизився у класі.
Смерть ред.
Михайло Бєлих загинув в автокатастрофі 29 липня 1997 року, за день до старту чемпіонату української першої ліги. Близько опівночі на трасі Київ - Кременчук автомобіль тренера зіткнувся з навантаженим дошками возом. У машині крім Бєлих перебували віце-президент клубу Петро Скрильник і два футболісти-новобранця. Для 38-річного наставника «Кременя» зіткнення виявилося смертельним, його попутники вижили[5].
Пам'ять ред.
На згадку про загиблого футболіста і тренера в Кременчуці розігрується «Кубок Михайла Бєлих»[8].
Досягнення ред.
Як гравця ред.
Чемпіонат СРСР з футзалу
Бронзовий призер (1): 1990
Примітки ред.
- ↑ без урахування сезону 1983 року
- ↑ Их матч закончила дорога… (рос.). Святослав Васылык, «Газета по-киевски». 15 грудня 2008. Архів оригіналу за 27 вересня 2014. (рос.)
- ↑ Сторінки історії футзалу в Україні (рос.). Володимир Братусь. Архів оригіналу за 27 вересня 2014.
- ↑ Ти пам'ятаєш як все починалося... Витоки міні-футболу в Кременчуці (рос.). Валерій Зубенко, lukas.com.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2014.
- ↑ а б Погиб главный тренер «Кремня» (рос.). Вячеслав Кульчицкий, «Спорт-Експрес». 1 серпня 1997. Архів оригіналу за 27 вересня 2014.
- ↑ Геннадій Щекотілін: «Слава Богу, що такий друг опинився поруч» (рос.). Олег Шалькер, odessa-sport.info. 26 листопада 2010. Архів оригіналу за 27 вересня 2014.
- ↑ Добавим перца? (рос.). Артур Валерко, Football.ua. 28 червня 2010. Архів оригіналу за 27 вересня 2014.
- ↑ «Кубок Михаила Белых». 19 января 2011 (рос.). Валерий Зубенко, lukas.com.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2014.
Посилання ред.
- Статистика виступів гравця на офіційному сайті ФФУ
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Профіль [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru