Бгріґу

(Перенаправлено з Бхрігу)

Бгріґу[1][2][3] (санскр. भृगु, bhṛgu IAST від кореня bhrāj IAST, «палати», «сяяти») — у ведійській та індуїстській міфології мудрець, один з семи великих ріші. Серед родоначальників джйотіш у першу чергу слід згадати Бгріґу, про якого Шрі Крішна сказав: «Серед великих мудреців Я — Бгріґу» (Бгаґавад-Ґіта, глава 10, текст 25). У «Ріґведі» ім'я Бгріґу також вживається в множині і означає групу божественних істот, які передали небесний вогонь (Аґні) людям (I 60, 1; 58, 6 та інші)[4]. Іноді Бгріґу в «Ріґведі» називають одне з племен[5]. Також у тій же «Ріґведі» і в пізнішій літературі Бгріґу розглядаються як жрецький рід, що встановив жертвоприношення на вогні, а засновником цього роду вважається мудрець Бгріґу. Друга мандала Ріґведи вважається написаною Грітсамадою з роду Бгріґу[6].

Махаріші Бгріґу

Існує кілька версій його народження. За першою версією Бгріґу народився зі шкіри Брахми, за другою — зі семена Праджапаті, яке він впустив у вогонь за жертвоприношення Варуна, і був піднятий і вихований Варуном та його дружиною Каршані[7], за третьою — він син самого Варуна (Шат.-бр. XI 61, 1), за четвертою — батьком Бгріґу був Ману, який передав своєму синові космогонічне вчення, а той передав його людям (Мбх. XII 182—192)[4]. Оселя Бгріґу, за переказами, знаходиться на горі Бгріґутунга, яка розташована в Непалі на східному березі річки Ґандакі[8].

Слово «Бгріґу» в індуїстській міфологічній традиції має незаперечний авторитет. В одному з варіантів міфу про Нахуші саме Бгріґу перетворює його своїм прокляттям у змію і скидає з неба (Мбх. XIII 100). Бгріґу також проклинає Вішну, коли той стинає голову дружину Бгріґу — Пулому, яка надала притулок асурам; з цього прокляття Вішну був приречений сім разів народитися серед смертних і в одному з цих народжень у вигляді Рами розлучитися зі своєю дружиною Сітою (Падма-пур. V 13; Рам. VII 51). Бгріґу ж повернув свою дружину Пулому до життя.

«Падма-пурана» пов'язує з ім'ям Бгріґу міф про проголошення Вішну верховним богом. Відповідно до цього міфу ріші, які зібралися для жертвоприношення, вступили в суперечку, хто з богів найвищий. Розв'язати цю суперечку взявся Бгріґу. Спочатку він відправився до Шиви, але не був допущений до нього, позаяк Шива займався в цей час коханням зі своєю дружиною. За це Бгріґу позбавляє його покладених жертв і змушує прийняти форму лінгаму. Далі Бгріґу йде до Брахми, але Брахма не віддає мудрецю належних почестей, і Бгріґу відмовляє йому в шануванні з боку брахманів. Нарешті він йде до Вішну, застає його сплячим, і ставить йому на груди ногу, щоб розбудити. Вішну не тільки не гнівається, але смиренно розтирає ногу мудреця руками. Тоді Бгріґу проголошує Вішну єдиним богом гідним вшанування решти богів і у людей[9].

Бгріґу був одним з головних жерців на жертвоприношенні Дакши. За однією з версій він був убитий, за іншою — його борода була вирвана Шивою.

Нащадки БгріґуРедагувати

Бгріґу є засновником роду, члени якого називаються Бгарґава (Бгріґуїди). Багато з них стали відомими воїнами чи мудрецями. На думку В. С. Суктханкара[10], підтриманому Р. П. Голдманом[11], саме Бгарґава виступили «редакторами» Магабгарати у дусі брахманістської традиції, надавши їй сучасного вигляду шляхом залучення традиційних сюжетів, у тому числі й безлічі легенд, які прославляють самих Бгарґава.

У Бгріґу найвідомішим сином є Шукра (Ушанас), який був наставником асурів і ідентифікувався з планетою Венера[12]. Також серед його нащадків царі, Парашурама, Сагара і мудрець Аурва. Останній, розлютившись на кшатріїв, які хотіли знищити всіх нащадків Бгріґу, своїм гнівом мало не спалив весь всесвіт.

У Пуранах говориться, що Бгріґу двічі мав потомство і в кожному випадку він починав з них новий рід. Перше потомство: у Бгріґу, сина Брахми, і його дружини Кх'яті народилися дочка Лакшмі (дружина Вішну) і три сини — Дхатар (Дхатрі), Відхатар (Відхатрі), Каві. Друге потомство: Бгріґу, вже як син Варуни, одружився з Пулом, яка народила йому шістьох дітей. Це Бгут, Ч'явані, Ваджрашірша, Шучі, Шукра і Шавала[7].

В Індії є також Бгріґу-тіртха — місце, де Бгріґу своїм подвижництвом і через тапас домігся благовоління бога Шиви, який і зробив це місце святинею. За «Падма-пураною» Брахма та інші боги і кіннари повинні омиватися в ній. Всі гріхи змиваються в цій тіртха і той, хто омиється в ній, потрапить на небеса і не буде більше народжуватися.

ПриміткиРедагувати

  1. Сангіта. ВУЕ (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  2. Наливайко, Сергій (2009). Індоарійські таємниці України. ФОП Стебеляк. ISBN 9789662378016. 
  3. Давній міф про походження кравенців-українців і його паралелі в індоєвропейських міфологіях – Слово Просвіти (укр.). Процитовано 10 березня 2022. 
  4. а б Міфи народів світу / Ред. С. А. Токарєв. — М.: Радянська енциклопедія, 1991. — Т. 1. — С. 202.
  5. Ригведа. Мандали V—VIII. / Подг. вид. Т. Я. Елизаренкова. — М.: Наука, 1999. — С. 733.
  6. Рігведа. Мандали I—IV. / Подг. вид. Т. Я. Елизаренкова. — М.: Наука, 1999. — С. 665.
  7. а б Mani, Vettam. Puranic Encyclopedia. — New Delhi: Motilal Banarsidass, 1975. — P. 139. — ISBN 0-8426-0822-2
  8. Dey L. N.The Geographical Dictionary of Ancien and Mediaeval India .. — London: Lusac & Co, 1927. — P. 34.
  9. Mani, Vettam. Puranic Encyclopedia. — New Delhi: Motilal Banarsidass, 1975. — P. 140. — ISBN 0-8426-0822-2
  10. Sukthankar Memotial Edition. Vol. I. Critical Studies in the Mahabharata. — Poona, 1944. — P. 278—336.
  11. Бхрігу і його роду цей учений присвятив цілу книгу: Goldman R. P. Gods, Priests and Warriors. The Bhṛgus of the Mahabharata. — New York, 1977. — ISBN 0-231-03941-7
  12. Hopkins EWEpic mythology. — Strassburg: K. J. Trubner, 1915. — P. 179—180. — ISBN 0-548-71855-5.